Мальчики и девочки!-сказала Раиса Ивановна.-Вы хорошо закончили эту четверть .Поздравляю вас. Теперь можно и отдохнуть. На каникулах мы устроем утренник и карнавал. Каждый из вас может одеть костюм. Мама говорила она уедит завтра на 3 недели и что я должен мучится с папой. ну вот на следусий день она уехала. я каждый день зачёркивал дни на календаре.Я совсем забыл про карнова и тут Мишка критит Лёш идём на маскарат. А я совсем забыл про него и вот он зашол ко мне домой. И сказал ну давай мы тебе будем делать кастюм что у тебя есть. Бахилы нука давай и говорит одивай их они мне прям да носа. А ещё что шляпа нука давай и я её одел и мы побижали на карнавал. И тут Наталья Павловна сказала вот настоящий кот в сапагах. и я у неё спрасил а у вас есть
Видит ли автор в Чацком идеального героя?
Отношение А. С. Грибоедова к Чацкому двойственное.
С одной стороны, Чацкий, наиболее привлекательный образ в романе: выступает против крепостного права, "слепого подражания" и чинопочитания, выступает за честность, просвещение, порядочность. Чацкий умен, но умен не в бытовом, приземленном плане, как, например, Молчалин. Ум Чацкого - возвышенный. Но, Чацкий вовсе не умен: он говорит умные речи тем, кто никогда не захочет слышать то, что он говорит. Это во многом происходит из-за вольнодумия Чацкого, его взгляды слишком категоричны, близки к взглядам декабристов, а Грибоедов, как известно отрицал многие декабристские взгляды. Отсюда грустная ирония в его знаменитых словах о декабристском восстании: «Сто прапорщиков хотят перевернуть весь государственный быт России» .
<span>Таким образом, отношение автора к Чацкому было двойственным, и сказать, что Грибоедов видел в нем "идеального" героя нельзя. </span>
Жила была девочка, звали ее Маша. Как то раз пошла Маша в лес, по грибы, ягоды и заблудилась. Давай кричать
-Ау! Кто нибудь! Помогите!
На крик сбежались все лесные звери : Зайчики, волки, лисы и медведи.
- Что случилось? - спрашивает волк.
- Я потерялась ! - ответила Маша.- Хотела набрать ягод и потерялась.
- Ну не расстраивайся,девочка. Мы выведем тебя к дороге домой.
Все звери согласно загалдели, и направились помогать девочке.
На
сторінках роману „Айвенго” триває вічна боротьба добра і зла, справедливості й
підступності. Людському і суспільному злу В. Скотт протиставляє вічні цінності.
Письменник з великою майстерністю викриває вади й недоліки людей, але при цьому
він завжди залишається об’єктивним, помічаючи в людині як добре, так і погане.
Айвенго
— ідеальний лицар. Пряме і переносне значення слова лицар збігаються, коли
йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм
співвітчизникам про поняття, найважливіші для благородної людини: чесність,
справедливість, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. В образі Айвенго
втілено ті риси, які письменник хотів би бачити і у сучасних йому
аристократах.
Зовсім
інший Бріан де Буагільбер. З’являється як сувора, тверда людина. Видно його
відношення до церкви, його віра. Незважаючи на свій титул священної особи він
досить вульгарно говорить про саксонську принцесу Ровену, зовсім не як духовна
особа. І ми бачимо його не як позитивного персонажа. Гордий та самовпевнений,
він терпить нищівний удар по самолюбству. Далі він, можливо з причини втрати
авторитету, вдаряється в усі тяжкі. Він бере в полон Ревекку і просто губить
голову. Він закохується в Ревеку, видна його внутрішня боротьба. Він готовий
відмовитися від свого титулу, імені, він готовий кинути себе, знеславити заради
своєї пристрасті. В його душі йде запекла боротьба. Ось коли перед нами постає
він справжній! Пристрасна натура, сильний дух... Але його душа вже знівечена
постійною жорстокістю і насильством.
Айвенго
і Бріан де Буагільбер – сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один
<span>одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.</span>
1) качество - мужество, решительность.
приобрел - дружбу, потерял - зацикливание на вещах.
2) в форме подачи текста и использовании литературных приемах
3) лучше и глубже объясняют смысл произведения и его содержания
