<span>Книга -це джерело знань. За допомогою книг ми попадаємо в інший світ - фантазії, сміху, добра чи зла. Часом книги відкривають нам те, що ми не знаємо, про що навіть не здогадуємось,наприклад про таємниці океану, або космосу, будову рослин або походження тварин і людей. З допомогою книг ми вчимося читати і писати.Розвиваєм своє мислення. Всі мають читати книги, щоб більше знати, накопичувати досвід. Для того існують розумні, добрі, хороші книги,щоб передати це майбутнім поколінням .</span>
Людське життя безпосередньо пов'язане зі спілкуванням, у процесі якого висвітлюються вічні й щохвилинні людські проблеми. Оволодіти культурою і (мистецтвом спілкування прагнуть, напевне, усі культурні люди.
Хоча б напівсвідомо, кожна людина мріє про те, щоб завжди вільно почуватися у спілкуванні як з "ближнім", так і з "стороннім", завжди бути бажаною, справляти приємне враження, приносити радість собі й оточуючим. . ,Успіх чи неуспіх у стосунках супроводжує нас від народження до самої смерті. Як уникнути непотрібних сварок, нарікань, конфліктів?
Безумовно, усього того не було б, якби люди знали й уміли формувати високу культуру стосунків. У наш час формування культури спілкування передбачає, перш за все, оволодіння знаннями про основні закономірності процесу спілкування, уміння аналізувати хід і результати спілкування з точки зору її моральної наповнюваності й ділової ефективності, розуміння механізмів спілкування між людьми.
Про культуру людини свідчить не тільки її поведінка в середовищі чи вдома, але і її мова.
Усе життя ми прищеплюємо собі одні властивості й намагаємося придушити інші, усе життя свідомо чи несвідомо наслідуємо, усе життя граємо своїх батьків, друзів, знайомих, героїв кіно, акторів, телеведучих... Навіть якщо ми із себе нікого "не корчимо", вони "творять" нас. "Крізь нашу тілесну оболонку, як постояльці готелю, проходять багато різних "Я", — відзначає В. Леві.
У спілкуванні людина дізнається, хто є та особа, з якою вона спілкується, встановлює стосунки, визначає погляди, почуття, цінності як свої, так і тієї людини, з якою вона веде розмову. Практичне оволодіння культурою спілкування передбачає формування певних якостей особистості, зокрема комунікативних здібностей.
Метою спілкування є планування спільної діяльності людини й того суспільства, в якому вона живе. Можливі цілі спілкування досить широкі: отримати щось, надати матеріальні блага, забезпечити взаємодію, дістати чи передати якісь дані, допомогти комусь у скрутні хвилини, виробити власне ставлення до чогось, звернення до власної душі, спогадів, совісті, мрій. Усе це складає зміст спілкування.
<span>Для культурного розвитку людини спілкування стає потребою. Його відсутність сприймається як тяжка, непоправна втрата.
</span>
Мій друг Андрій
Андрій - мій найкращий друг, він старший за мене на півтора роки. На жаль, ми вчимося в різних школах, тому бачимося не дуже часто. Коли бачиш Андрія, в першу чергу помічаєш його волосся: воно таке руде, що здається, на голові у хлопця хтось багаття розвів. Андрій доволі високий, виший за мене майже на цілу голову. Волосся він стягує у маленький хвіст, бо воно дуже непокірне і постійно стирчить у різні боки. Як у більшості рудих людей, обличчя у Андрія бліде; воно майже не загоряє на сонці, тільки веснянками покривається. Очі у нього невеликі, світло-сірі. Андрій дуже жвавий, розмовляє швидко, активно жестикулюючи. Одягається він просто, надає перевагу джинсам та сорочкам або светрам. Він каже, що на ньому одяг "горить", тому треба йому носити щось міцне і добротне. Андрій - дуже цікавий співрозмовник: він багато читає і захоплюється комп'ютерною анімацією, навіть зробив кілька мультфільмів сам. Ось такий у мене гарний друг.
Вдячність - це память, без якої немає майбутнього. Вдячність - це знайти серед сотні мінусів невеличкий плюс. Вона підтримує в людях бажання робити добро іншим. Бажання робити добро іншим - це любов. Невдячність часто зроджує нехіть бути доброчинним. Всі ми відчуваємо потребу визнання, коли зробимо щось, і брак того визнання зменшує почуття людської доброзичливості. Виявлена ж тепла, сердечна вдячність служити поштовхом до дальших добрих діл. Вдячність - це любов до того, хто зробив нам добро, а любові ніхто нікому силою не може накинути.
Взячність не скаржиться. Вдячність - це "у мене є значно більше аніж могло би бути". Вдячність - це інше імя щастя.