<span>Александр Михайлович Герасимов
После дождя (Мокрая терраса) [1935]
Холст, масло. 78 х 85
Государственная Третьяковская галерея, Москва. Инв. № 22501
К
1935 году, написав множество портретов В. И. Ленина, И. В. Сталина и
других советских руководителей, А. М. Герасимов выдвинулся в крупнейшие
мастера соцреализма. Устав от борьбы за официальное признание и успех,
он уехал отдохнуть в свой родной и любимый город Козлов. Здесь и была
создана «Мокрая терраса».
Сестра художника вспоминала, как была
написана картина. Ее брат был буквально потрясен видом их сада после
одного необычайно сильного дождя. «В природе благоухала свежесть. Вода
лежала целым слоем на листве, на полу беседки, на скамейке и сверкала,
создавая необычайный живописный аккорд. А дальше, за деревьями,
очищалось и белело небо.
— Митя, скорее палитру! — закричал
Александр своему помощнику Дмитрию Родионовичу Панину. Картина, которую
брат назвал „Мокрая терраса“, возникла с молниеносной быстротой — она
была написана в течение трех часов. Наша скромная садовая беседка с
уголком сада получила под кистью брата поэтическое выражение».
Вместе
с тем картина, возникшая спонтанно, написана неслучайно. Живописный
мотив освеженной дождем природы привлекал художника еще в годы учения в
Училище живописи. Ему удавались мокрые предметы, крыши, дороги, трава.
Александр Герасимов, быть может, сам не догадываясь, шел к этой картине
долгие годы и подспудно хотел увидеть воочию то, что мы сейчас видим на
полотне. В противном случае он мог просто не обратить внимания на
залитую дождем терраску.
В картине нет натужности, нет
переписанных кусков и придуманного сюжета. Она действительно написана на
одном дыхании, таком же свежем, как и дыхание зеленой листвы, омытой
дождем. Образ подкупает непосредственностью, в нем видна легкость чувств
художника.
Художественный эффект картины во многом
предопределила высокая живописная техника, построенная на рефлексах (См.
фрагмент). «На террасу легли сочные отблески садовой зелени, на мокрую
поверхность стола — розоватые, голубые. Тени красочны, даже многоцветны.
Отражения на покрытых влагой досках отливают серебром. Художник
использовал лессировки, нанося поверх просохшего слоя новые слои краски —
полупрозрачные и прозрачные, словно лаковые. Наоборот, некоторые
детали, например садовые цветы, написаны пастозно, подчеркнуто
фактурными мазками. Мажорную, приподнятую ноту вносит в картину
контражур, прием освещения сзади, в упор, крон деревьев чем-то отдаленно
напоминающих мерцающие витражи» (Купцов И. А. Герасимов. После дождя //
Юный художник. 1988. № 3. С. 17.).
В русской живописи
советского периода немного найдется произведений, где было бы так
выразительно передано состояние природы. Я полагаю, что это лучшая
картина А. М. Герасимова. Художник прожил долгую жизнь, написал много
полотен на разные сюжеты, за которые получил много наград и премий, но в
конце пути, оглядываясь на пройденное, считал именно это произведение
самым значительным.
</span>
7.00 подъем
7.10 зарядка
7.20 водные процедуры, умывание и принятие душа.
7.40 завтрак
8.00 выход в школу или колледж
14.00 приход домой
14.10 обед
14.30 отдых
16.00 прогулка
18.00 уроки
20.00 отдых
21.30 подготовка ко сну
22.00 сон
<span><span>Етичні цінності</span> — це норми поведінки, які встановлювались на протязі всього життя людства. Це неписані правила поведінки людини. Без них не склались нормальні відносини в суспільстві.</span><span>Є етичні цінності які склались історично. Кожну дитину з дитинства виховують батьки, розповідаючи їй які повинні бути моральні норми поведінки, показують власним прикладом, як вона повинна себе вести в суспільстві, виховують вихователі вдитячому садку, вчителі в школі, та все одно, в будь яких ситуаціях вона вибирає сама, як їй поводитися, вибирає ті моральні цінності, які їй підходять, або подобаються. Людина має прагнути бути етичним, та високоморальною особистістю. Та намагатися самостійно виховувати в собі найкращі моральні якості.</span><span>На мою думку, однією із важливих етичних цінностей є поважне та чемне ставлення до людей. Терпіти їх недоліки, розуміти, що всі ми люди. Що не існує поганих людей, є люди яких ми не розуміємо. Поважати людей, які досягли професійних висот. Поважати людей похилого віку.</span><span>Наступна цінність – справедливість. Людина повинна намагатись бути чесною по відношенню до себе і до інших. Робити вірні висновки з будь-яких ситуацій, розцінювати їх. Я вважаю, що справедливість — це необхідна якість викладача, вихователя. Вчитель повинен завжди справедливо відноситись до своїх учеників, студентів. Поважати їх як особистість. Вірно оцінювати їх перемоги або поразки. Особливо у дітей молодшого шкільного віку. Велику роль в нашому житті відіграє особисте відношення до будь кого, будь чого. Але це не повинно відбиватись у професійній сфері «дружба дружбою, служба службою». Вчитель не має права виділяти «улюбленців». До всіх дітей вихователь має ставитись однаково справедливо.</span><span>Сміливість – дуже важлива якість людини, яку я прагну надбати. Це вміння не боятись відстоювати свої права, висказати свою думку. Це дуже корисна якість вміти довести свою правоту. Але при цьому сміливість не повинна перерости в наглість. Треба вміти себе поводити поважно, чемно і сміливо водночас.
Ще одна важлива цінність це самообладання. Вміти себе тримати в руках,не виходити з себе, мати ясний розум, та спокійний стан в будь-яких життєвих ситуаціях. Вміти тримати свої емоції при собі. Зробити так, щоб твій настрій ніяк не відбивався на твоїй поведінці, відношенню до інших людей, щоб потім, згодом не було соромно за свої емоції, бо вони пройдуть, ти заспокоїшся, а інша людина із-за цього може потім переживати. Це одна з важливих якостей педагога. Залишати свої проблеми, завжди бути в доброму гуморі. Та в спокійному стані. Це надзвичайно важлива якість для будь-якої людини.</span><span>Співчуття. Важлива якість для людини. Вміти вислухати, співчувати, намагатись допомогти. Мабуть без цього не існували дружні стосунки. Люди повинні допомагати один одному. У кожного повинна бути людина, якій вона може поскаржитись, а та зможе її вислухати, і при нагоді допомогти.</span>Дуже важливими є етична поведінка на роботі. Особливо етичних норм повинні дотримуватись керівні посади. Керівник не має права підвищувати свої повноваження, не справедливо ставитись до працівників. Вимагати від них більше, ніж є у працівника в обов’язках. Робити зауваження привселюдно не завжди є вірно, так як це може зіпсувати стосунки в колективі, особливо коли йде річ про викладача. Неможна робити зауваження викладачу при дітях. Так як вчитель може втратити свій авторитет в їх очах. Це треба робити особисто.<span>Важливо бути доброю людиною. Намагатись робити добро.</span>
