<span> Людина-це частина природи. Ми залежимо від неї, томі її треба оберігати. Ліс-це велика частина природи,тому що він дає нам кисень. Щоб він не засмічувався потрібно його охороняти. Природа дає нам кисень,житло,іжу. Наприклад бджоли це теж вагома складова природи, бо вони забезпечують нас рослиною їжею,а отже і рослиноїдних тварин, і хижих. Оберігайте та охороняйте природу!Бо ми залажимо від неї!!!
</span>Ми живемо у вік науково-технічного прогресу, у часи царювання могутності людського розуму і знань. Вчені, здається, опанували вже всі, чи майже всі таємниці природи (принаймні, так думає багато з них), замахнулися, наприклад, навіть на таку суто Божу справу, як штучне створення людини з певними якостями (клонування). Могутні супердержави світу не тільки готові кинути виклик цілому світові, а чи самому БОГОВІ, але й роблять це. Інакше як пояснити те, що творять ці високорелігійні (як правило, християнські) держави з населенням тих країн, які попали до кола їх інтересів? Прикладів тут безліч як з давньої, так і не дуже – історії. Спостерігаємо це і зараз – напад на Ірак всупереч рішенню ООН не потребує особливих коментарів. Здавалося б – чого, людино чи державо, чи, врешті-решт, людство, тобі ще треба? Набирайся сил і живи по праву сильного - за законом природи виживає найсильніший. Але чому ж в кінцевому результаті рано чи пізно з усіх цих великих потуг виходить, вибачте, пшик? Розвалилися після більшого чи меншого розквіту всі супердержави та суперімперії минулого. Можна впевнено стверджувати, що не омине ця доля і монстрів сьогодення. Що ж це за сила, яка зводить нанівець дію дійсно давно відомого, дуже поширеного, достатньо науково обґрунтованого і надзвичайно ґрунтовно розрекламованого всіма ЗМІ принципу-закону – виживає найсильніший?
<span>Можна застосувати багато підходів та варіантів пояснень з приводу наведених проблем, але хочеться запропонувати читачу подивитися на це питання дещо нетрадиційно – з урахуванням особливостей, наприклад, ніби простої УКРАЇНСЬКОЇ ЗВИЧАЄВОСТІ, яка, на перший погляд, не має ніякого відношення до принципу “виживання найсильнішого”.
</span>
Що для мене означає вислів "пізнати себе"
"Пізнай самого себе" - закликав своїх учнів давньогрецький філософ Сократ. Що ж він мав на увазі, як ми можемо пізнати себе і, найголовніше, навіщо це нам потрібно?
Я вважаю, що "пізнати себе" - це добре усвідомити свої чесноти і недоліки, бо це допомагає вдосконалюватися. Кожна людина має як позитивні риси, так і негативні: не буває на світі ідеальних людей. І якщо людина добре розуміє, які риси в неї не дуже гарні і хоче змінитися на краще, то вона зможе це зробити, якщо докласть певних зусиль.
Наприклад, я усвідомлюю, що у мене слабка сила волі: коли я чогось не хочу робити, я відкладаю це на потім або взагалі забуваю. А ще мені складно стримуватися, коли мене сварять - я починаю дратуватися і дуже хочу сказати щось різке у відповідь. Звісно, це не дуже гарні якості, але я усвідомлюю своі недоліки і доволі успішно борюся з ними. Тобто, пізнання себе - це перший крок до самовдосконалення.
Слух - слухати - підслуховувати - підслуховуючий.
Слово утворилось за допомогою додавання суфікса під- суфіксів -ов, - учи
Вітер-вітерець,вітряк,вітрюга; зелень-зеленка; холод- холодок, холоденький.
<span>Доброта, любовь к миру, к окружающим людям, благорасположенность, – эти качества человеческой души считались наивысшей ценностью во все времена. И даже в эпоху современности, когда в мире, казалось бы, преобладающие и вездесущие такие качества, как агрессия, враждебность, зависть и алчность, добро, все же имеет место быть, а это согревает души и сознание тех людей, чьи сердца открыты истинным моральным ценностям, не смотря на времена и нравы; стремящихся к лучшему и не приемлющих для себя ничего, кроме чести, достоинства и благородства.</span>Не зря ведь в древности бытовало утверждение, что к каждому шагу, к каждому поступку человека приставлено зеркало, отражающее злость злостью, а добро возвращающее добром.Конечно, нельзя понимать данный постулат в буквальном смысле, надеясь, что каждый хороший поступок немедленно должен вернуться. В действительности ожидание добра, как ответное действие на добро – это не эгоистичное стремление, добро нельзя воспринимать как сделку с чем-то наивысшим, нельзя стремиться совершить высокоморальный поступок лишь в надежде на щедрую награду за это.Чтобы доброта поселилась в окружении человека, чтобы жизнь его согревалась душевной теплотой и хорошим отношением окружающих людей, нужно научиться творить добро бескорыстно, без всякой надежды на благодарность, приняв, таким образом, свою собственную модель поведения, хода мыслей и чувств. Помочь жаждущему помощи, выслушать и понять другого человека, дать мудрый совет – вот истинное предназначение каждого человека, живущего в социальном мире, в людском обществе.<span>На самом деле для того, чтобы человеческие деяния носили позитивный характер, были направлены на созидательность, на помощь нуждающихся в этом людей, надо даже мыслить в нужном русле - лишь о хорошем, стараться ограждать свой разум от помыслов о жадности и злобности, и тогда привычка доброты к окружающему миру станет истинной натурой, вторым «я». Лишь в этом случае жизнь человека можно будет назвать духовной и истинно моральной.
Творите добро и добром оно Вам обернется!</span>