Море... Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне — воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлей, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега.
Калиновий кущ
Калиновий кущ навесні ніби наречена.Він весь білий.На ньому білі гарні квіточки.Він такий красивий що погляд неможливо відвести.Мені він дуже подобаеться на весні.
Я полюбляю його на цій пори-року.Коли він квітне ніби незвична казка.
Миколо Івановичу!
Это обращение.
"Думи мої думи", "Тече вода з-під явора", "Зоре моя вечірняя", "Садок вишневий коло хати" та інші.