Ядро - структурный компонент эукариотической клетки, содержащий ДНК и осуществляющий хранение, передачу и реализацию <span>наследственной информации с обеспечением синтеза белка.
Мембрана</span> – это оболочка клетки, выполняющая следующие функции:- разделение содержимого клетки и внешней среды;- регуляция обмена веществ между клеткой и средой;- место протекания некоторых биохимических реакций;
1.РАК РІЧКОВИЙ
Річковий рак може і плавати. Річковий рак живе в прісній чистій воді річках, струмках і озерах. Вночі вони виповзають зі своїх укриттів в пошуках їжі. Річкові раки всеїдні. Їдять річкові раки і водорості. Довгі вусики служать раку органами дотику і нюху. Ось чому варений річковий рак завжди буває червоним.
2.ХРУЇЦ (ХРУЩ) ТРАВНЕВИЙ
У зовнішньому середовищі травневий жук орієнтується за допомогою органів почуттів. Ці органи перебувають у нього на голові. У комах вони розвинені краще. У жука є органи дотику, нюху і зору. Довгі вусики грають у жука роль органів нюху. Переважно за допомогою нюху, хрущі відшукують їжу.
Добре розвинене у хруща та зір. Опуклі очі поміщаються у нього з боків голови. Як і в раку, очі в хруща складні. Кожне око складається приблизно з 8000 окремих очок. У інших комах їх ще більше.
3.ОКУНЬ РІЧКОВИЙ
Очі окуня за своєю будовою дуже схожі з очима інших хребетних, в яких світло через рогівку та кришталик потрапляє на сітківку, де палички (клітини, що відповідають за чорно-білий зір) та колбочки (клітини, що відповідають за кольоровий зір) обробляють візуальну інформацію та передають сигнали на нейрони.
Головна принципова відмінність риб'ячого ока полягає в тому, що для фокусування на предметі риби не змінюють кривизну кришталика, а наближають або віддаляють його від рогівки. Структура сітківки варіює для риб залежно від місця їхнього мешкання: у глибоководних видів очі пристосовані для сприйняття світла переважно червоної частини спектру (завдякі максимальній для видимого світла довжині хвилі воно найменше віддзеркалюється товщею води), а риби, що живуть на мілководді, сприймають ширший спектр.
оловними механорецепторами риб є вухо, що функціонують як орган слуху та рівноваги, та органи бічної лінії. Внутрішнє вухо пластинозябрових (акул та скатів) та костистих риб складається з трьох напівкруглих каналів, розташованих в трьох взаємно-перпендикулярних площинах, та трьох камер, кожна з яких вміщує отоліт (камінець, що складається з карбонату кальцію), який тисне на відростки чутливих волосоподібних клітин, які в свою чергу передають сигнали до нейронів. Дві з трьох камер, саккула (Sacculus) та лагена (Lagena), функціонують як орган слуху. Вібрації з оточуючого середовища призводять до зміщення отолітів, рух яких волосовидні клітини перетворююь на сигнали, що сприймаються мозком риби як звук. Деякі види риб (наприклад, срібний карась та різні види сомів) мають комплекс кісточок, які називаються Вебберів апарат і з'єднують вухо з плавальним міхуром. Завдякі цій адаптації зовнішні вібрації посилюються плавальним міхуром, як резонатором. Отоліт в третій камері, утрікулі (Utriculus), забезпечує рибі орієнтацію в просторі. Коли цей порівняно важкий отоліт зміщується, оточуючі його чутливі волосовидні клітини генерують сигнали, що інтерпретуются як індикатор зміни положення тіла.
Сенсорні волоскові клітини в напівкруглих каналах дозволяють рибам відчувати швидкість власного руху. Замість отоліту, в цих каналах міститься гель. Коли рідина, що називається ендолімфою, зміщується в цих напівкруглих каналах завдяки зміні прискорення риби в процесі руху, ендолімфа завдає тиск на гель, і це стимулює волосоподібні клітини. Три напівкруглих канали кожного з органів слуху розташовані під такими кутами, щоб відчувати вертикальне, бокове та осьове зміщення.
<span>Перед тем, как
отправиться в лес, нужно усвоить несколько обязательных правил.<span>
1. Самое грибное время-с середины августа до середины сентября.
2. Лучшее время для сбора-с рассвета до 10-11часов.
3. Желательно собирать грибы в корзину(там они меньше портятся, не
ломаются и не мнутся). Лисички и опята можно собирать в мешок. В жестяных и
пластмассовых ведрах грибы хуже сохраняются.
4. Нужно собирать столько грибов, сколько сможешь переработать.
5. Нельзя брать старые, особенно трубчатые, так как к вечеру из них
будет "каша".
6. Старые грибы можно прикопать. Остатки грибов или старые червивые
подберезовики и подосиновики- около берез и осин, белые грибы-на полянах
лиственного или хвойного леса, а рыжики- в еловых или сосновых посадках.
7. Если вы долго находитесь в походе, можно подвалять грибы на солнце.
8. Собирать только те грибы, которые хорошо известны.
9. Нельзя собирать грибы переросшие, дряблые, поврежденные личинками и
плесенью.
10. Не собирать грибы вблизи шоссейных дорог, химических комбинатов,
действующих и заброшенных шахт, а также вблизи удобряемых сельскохозяйственных
полей, на близко к ним расположенных, хорошо проветриваемых</span> <span>лугах.
11. При сборе грибов необходимо обращать внимание на форму гриба,
внешнюю окраску, цвет и запах мякоти до и после разреза. Это помогает
распознать ядовитый гриб.
12. Не брать в руки грибы, обладающие ядовитыми свойствами. Это правило
особенно важно для детей.
13.</span> <span>Если вы
оказались на заболоченном участке, можно определить его опасность по
растительному покрову. Березовые и еловые леса, ивовые и березовые кустарники-болото
старое-безопасное. Хвощ и тростник-много влаги-будьте осторожны!
14. Если кто-то провалился в болото, приближаться к нему нужно только
ползком.
15. Если в лесу вас застала гроза, не подходите к высоким отдельно
стоящим деревьям, столбам, стогам сена, к металлическим постройкам и линиям
элекропередач. Дуб, тополь, ель, сосна притягивают грозу. Не опасны-береза,
клен, заросли орешника.
16. Если вы заблудились в лесу, ориентируйтесь по окрестности:</span> Север:<span>
1. Деревья обильно покрыты лишайниками.
2. Кора деревьев грубее.
3. У сосны вторичная(бурая) кора поднимается выше.</span> Юг:<span>
1. На хвойных породах скапливается смола.
2. Ягоды раньше созревают.
3. Крона дерева гуще.
</span>4. Годовалые кольца на пнях шире.</span><span> </span>
Это зависит от типа водоема, а так же от видов грунта и прочих нюансов, влияющих на изменение водорослей. Так же водоросли оказываются под влиянием пресной или же соленой воды, в связи с этим, окрас может меняться. И еще, одной из главных причин является глубина, на которой растут водоросли, по мере глубины, цвет у одного вида может меняться, с красного на зеленый. Еще одним фактором является солнечный свет, водоросли лежащие на поверхности водоема, меняют цвет под действием ультрафиолетового излучения.
- аминокислоты
- карбоксильной
- пептидной
- полимерную
- водородная
- ковалентные/полярные
- дисульфидные (может быть другое)
