<span>1. This was a wonderful day in a village Stydenoe.
Sky was blue and sunny. Two friends happily went for a walk among the large fields, telling to друг-другу history about the neglected houses in their village, that were on the forest edge of a forest.
2.When a pigeon pair went on a path, a girl noticed the roof of house and began to look in a that side very surprised. A boy understood that something not so and came running, to look that surprised a girl so... Does it can there was a house that keeps in itself secrets? What to make way to him, it was needed to get through a ditch and raspberry-cane. Suddenly for them, outside very grew dark, therefore they decided to return the next day.
3. They returned on the forest edge of a forest in the field. Guys went round a house and took off boards from windows and doors. Approximately in ten minutes a girl made an effort open a window, what to make way in a house and examining everything rather better. But this plan malfunctioned. A girl got angry, found a nail and gave it to the boy that in that moment tried to open a garret. </span>Then a boy took a nail, what to try to open a door lock to them. Which a surprise of girl was!... It and in a true went out!
4.In the same day, guys went and reported about a house to the friends. Friends from their company not immediately estimated a find. However later, when a pigeon pair took them to the house, guys at once began to put in order a house, what then it was there comfortably to spend time in conversations, hiding in this moment from a bad weather. Guys were very happy, that found this place.
Прокидаюсь я зрання, знову якась відстороненість, депресія. Це осінь так діє на мене? А може просто зпросоння мені не дуже хочеться заморочуватися і думати вро всіх і вся? Високі дерево розкинули своє безлисте гілля і ніби намагаються вдертися до моєї кімнати, а я просто сиплю навсібічь своєю вдячністю, адже лише це гілля і блакитне піднебесся ще поки тримають мене, не дають упасти в прірву. Узбережжя вже не манить, холодне, майже пустинне, не хочеться про це і думати. Переді мною ніби роздоріжжя, яке схоже на павутину, воно пригнічує, змушує мої груди нервово здійматися і опускатися, жадібно вбираючи свіже повітря, що так необхідне їм. Ці муки нескінченні, так здається мені, але ранні промені сонця ще змушують триматися на плаву. Це затишшя, гнітюче, я не можу незкінченно ділитися радістю, не можу сприймати навколишнє суспільство, яке давить, вганяє мене в крайності. Я навмання хапаю першу річ, якою виявився шарф і босоніж вибігаю на вулицю, відчуваючи, що мої пальці, як коріння, всмоктують всю силу, якою наповнена земля до краю, відчуваю холодну росу і проймаюся невимовною вдячністю, незнаючи до кого саме.
Я люблю гуляти по вулиці.Вікторія робить домашнє завдання.
Після б п в м ф, перед я ю є ї ставиться апостроф.
об'єктивність, вітряк, Святослав, любов'ю, львів'янин, сім'янин, надвечір'я, з'явитися, п'ятірня, між'ярусний, пів'Яремчі, цвяшок, Лук'янчик, морквяний, рятівник, пюпітр ,дит'ясла, кур'єр, мавпячий, медвяний, п'ятизірковий, Соловйов, без'язикий ,зекономити, різбярство, дріб'язковий, вістря, гравюра, духмяний, кав'ярня, пом'якшити, дев'ятсот, тьмяний, суб'єктивний, пів'ящика, ряска, зв'язківець, буряковий, забур'янений, безправ'я, курйозний, святкувати, безідейний, зоряний, кювет, серйозний
<span>Васильки в полі
Легенда Полтавщини</span>
Якось у полі сільський хлопчик Васильок косив жито. Саме там бавилися русалки. Одній із них дуже припав до вподоби Васильок. Зачарувала вона сільського красеня. Не стримався хлопець, забув про все на світі і пішов за русалкою. А вона заманювала юнака все далі й далі.
Незчулася, як і сама в нього закохалася. Не захотіла уже назад красеня відпускати. От і надумала русалка перетворити хлопця на квітку василька, що своїм кольором нагадувала синь води.
Ось тому щороку літньої пори, коли зацвітають сині волошки, в житах бавляться русалки. Дівчата плетуть із цих гарних квіток віночки і прикрашають ними свої голови.
