<em> Ми народжуємося , живемо і вмираемо . Але , що відбувається між цими життєвими процесами . Кожен з нас навчається , одружується , але , якщо зануритися з головою в дитинство .Перед очими зразу з `являється лагідна посмішка мами і простягнута рука друга . Адже , коли ми були малими через нас турбувалися , так багато людей . Вони допомагали нам у всьому.</em>
<em>Ми відячували їм , як могли , говорили такі слова , як СПАСИБІ і ДЯКУЮ .</em>
<em> Ми підросли і вже не такі наівні , не такі малі . Мені здається , що подяка за турботу - це дарувати його іншим . Піклуватися про інших , як про нас малих . Я хочу стати вчителем . Для мене ця професія асоціюється саме з добротою і турботою . </em>
<em> Я хочу , щоб люди дякували іншим за їх добрі вчинки !!! ;)</em>
Н.В. Дев'ятсот дев'яносто дев'ять
Р.В. Дев'ятиста дев'яносто дев'яти
Д. В. Дев'ятиста дев'яносто дев'ятьом
Зн. В. Дев'ятсот дев'яносто дев'ять
Ор. В. Дев'ятиста дев'яносто дев'ятьма
М.В. У(на) Дев'ятиста дев'яносто дев'ятьох
Спілкуватися можна «грамотно» й «безграмотно». Партнерів по спілкуванню можна перетворити на недругів, а можна — у прихильників. Ваша манера спілкування — це те, що стоїть між вами й іншою людиною. Іноді це стіна, яка вас розділяє. Якщо ви самі хочете, щоб існувала ця стіна, — ваше право. А якщо не хочете? Але вона все-таки виникає? Чи вмієте ви так привітатися з людиною чи про щось запитати, щоб їй приємно було відповісти вам? Чи здатні ви викликати інтерес і почуття довіри? Якщо з вами грубі — чи знаходите ви відповідну реакцію, крім власної грубості?
..............................................................................
В)
1.Ми їхали так швидко наче летіли літаком
2.як довго так буде земля родити