Скачиваешь презентацию которую я накалякал
Я так понимаю , Вы из России ...
Если скажут слово "Родина", то сразу в памяти встают герои Великой Отечественной, с гранатой кидающиеся под фашистский танк. Потом из тумана выплывают те, кто строил Санкт-Петербург и тащил огромные корабли по бревнам до моря. А еще женщины, которые "коня на скаку остановят" и детей поднимут в голодные года.
А еще Родина- это широкие поля и леса, где за нашу жизнь стоит каждая сосна и каждый листок. Это и синее высокое небо, и низкие тяжелые тучи, полные дождя и грома. Это трава вдоль реки и прекрасные озера, степи и горы, моря и Байкал.
Родина- мой дом с моими родителями, мой двор с моими друзьями.
От слова "Родина" сердце откликается щемящим чувством жалости и гордости.
Если бы книги исчезли, то вернее всего мы перестанем получать информацию. наша речь станет крайне ограниченной - музыка, живопись, социальная жизнь - все это просто перестанет существовать. нам будет скучно. мы больше не сможем занять себя так, что бы получать от этого пользу. по моему мнению - люди окончательно отупеют и мы превратимся в стадо баранов без интересов, истории и нравов. и напоследок хотелось бы напомнить - любите книги. дюони учат вас, даже если вы этого не значаете.
ооочень старалась.... надеюсь, тебе пригодится .... ууууф
Ответ:
<h2>Байрон «Хотів би жити знов у горах» у перекладі Д.Паламарчука. Аналіз. </h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Вірш «Хотів би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним Байроном у 1807 році, коли він був ще студентом Кембриджа. Цей вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «Години дозвілля» (Hours of idleness).</h2><h2 /><h2>Головна тема вірша – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.</h2><h2 /><h2>Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства.</h2><h2 /><h2>Вірш являє собою внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу.</h2><h2 /><h2>Художні особливості вірша:</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Епітети: дитям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.</h2><h2 /><h2 /><h2>Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята? </h2><h2 /><h2 /><h2>Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.</h2><h2 /><h2 /><h2 /><h2 />
