<span>Головний герой повісті «Ирій» — Михайло Решето. Юнак мешкає в селі Пакуль разом зі своєю матір'ю, але мріє про той час, коли поїде до міста вчитися у старших класах. І поки поїхав, вислухавши «напучування» матері — не займайся дурницями (хлопець писав вірші), добре вчись. За своєю вдачею Михайло — добрий хлопець, мрійник. Він переконаний, що, покинувши рідне село, його любистки, бузки, ніколи вже не повернеться сюди, бо в місті — зовсім інше життя, повне пригод, а Паку</span>ль — то вчорашній день. Ирій — казкова країна, де «не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят».
Після закінчення Другої світової віни почалася масова емміграція українців.У багатьох країнах створені діаспори українців,де має змогу розвиватися українська культура навіть у інших країнах.
Загалом масова еміграція українців у інше країни свідчить про те,що там створені належні умови для життя іноземців.Українці маю змогу працювати на хорошій роботі,отримувати якісну освіту,мають майже всі ті самі права.що корінні жителі даних держав.Багато українців за походженням займають високі посади у інших країнах,багато хто виїжджає на навчання.
Багато країн створюють спеціальні соціальні програми для допомоги емігрантам,які передбачають допомогу(в тому числі і матеріальну) для вихідців із різних країн,зокрема українців.
Як висновок можна сказати що українццям добре живеться за кордоном,тому щодня безліч людей виїжджають з України шукаючи кращого життя.
На мою думку, для того, щоб хлопчик знав, як треба поводити себе, які потрібно робити добрі справи, бо коли він помре і на Страшному суді буде вирішуватись подальша судьба, на ваги покладуть його гарні і погані справи. Якщо переможуть гарні - він піде в Рай, якщо погані - в пекло на вічне страждання.
Хлопчик надзвичайно тонко відчуває красу природи, вірить у різноманітні дива, що відбуваються навколо. А ще він любить лебедів, що пролітають над їхньою хатою. «Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів». Дід розповідав Михайликові, що лебеді приносять весну, і хлопцеві дуже хотілося, щоб лебеді залишалися у них назавжди. Але слід сказати якесь таємниче слово, щоб вони послухали, та хлопчина ще його не знає. Михайлика дивує малесенький підсніжник, що пробивається крізь снігову ковдру, теплий літній дощ, гриби у лісі, він жаліє лісових мешканців.Михайлика зачаровують плугатарі, які творять диво зростання хліба. Величезним щастям було для нього доторкнутися до плуга, провести свою першу борозну, тому що тільки тоді по-справжньому розумієш смак хліба.А ще герой має хист до науки, любить читати. Книга для нього теж диво, яке відкриває нове і невідоме.Михайлик любить мріяти про дивовижних лебедів, за допомогою яких він зростає.<span>Читаєш твір — і тепло, радісно стає на душі від того, що живуть на землі такі люди, як Михайлик. Розумієш, що він не зможе вирости злим і жорстоким. Якби більше було таких людей, то життя наше справді перетворилося б на казку.</span>
