Криниця - бездонна, глибока. Вона така старенька, що аж затаїлась серед дерев. Сама криниця придорожня. Вона наче й хоче, щоб хтось, скоштував її водиці. Вода там прохолодна, тому що криниця була копана. Хоч і старенька криниця, але вода в неї прозора та чиста.
У нашому лісі е дуже багато грибів. Кожну неділю туди прилитають якісь казкові птахи.
Одного разу ми з бабусею пішли увечері у ліс по звичайні гриби. Назаль ми загублукали и потрапили на відкриту місцину де росли гриби. Але гриби не звичайні. Вони світилися різнокольровими барвами. Бабуся підишла до одного гриба та доторкнулась до нього. Він засів и вмить ми з бабусею були все удома з сімьею. На ранок я гадав що то був лише сон, але ні)))
<em>хлопчик</em>-[хлопчик<u />]-7 б., 7 зв., 2 скл., 2 гол., 5 пр., 5 тв., 1 дзв., 4 гл.
На небі з'явилось декілька хмарин. Далі їх стало більше і більше, поки все небо не вкрилось чорною ковдрою. У небі зблиснуло і пішов дощик, який невдовзі перетворився на справжню грозу. Гриміло, блискало, все гуркотіло, земля тряслась. У небі були різні візерунки блискавок. Дощ ставав менший, вже майже не гриміло і блискавом не було. Гроза тихенько йшла далі...
Людина, яка залишила цю цитату, сама була майстром слова, і, як на мене,
інакше вважати і не могла. Хтось із подібних нам скаже: «Ми те, що ми їмо»,
хтось - «Скажи мені хто твій друг (читай оточення), і я скажу хто ти». Ніцше колись
сказав: «Людина – це канат…», а Л.Толстой порівняв людину з дробом. Є також думка,
що людина – це сам Бог. З ким і чим за багатовікову історію людства тільки не порівнювали
людину! І з кожним із цих порівнянь, по суті, можна погодитися. Поет і
публіцист Октавіо Пас порівняв нас зі словом.
<span>Що тут скажеш… Словами
ми виражаємо наші мрії, бажання,
погляди на життя, те чим ми керуємося під час прийняття рішень і те, до чого прагнемо. Найчастіше словами ми виказуємо свою
любов або неприязнь до інших, передаємо всю палітру наших емоцій, у словах вміщуємо
всі конкретні й абстрактні поняття з нашого буття. Словом можна вбити і відродити до життя. </span><span>В Євангелії сказано: «На початку
було Слово, а Слово в Бога було, і Бог
було Слово…». То може це просто математика: якщо Бог – це слово, а людина – Бог,
то чому б людині не бути словом?</span>
(Вибач, якщо дуже накрутила :)