Античні автори приділили скіфам багато уваги. Це пояснювалося сусідством обох народів, а також роллю, яку відігравали скіфи у подіях тодішньої історії. Та серед усіх авторів перше місце, безумовно, посідає Геродот (484— 425). Виклад обширного фактажу щасливо поєднується у нього з даром письменника. Арістотель (384—322) вважав його визначним істориком, а римський мислитель Цицерон (І ст. до н. е.) влучно охрестив Геродота "батьком історії".
Народився майбутній історик у малоазійському м. Галікарнасс, але через політичні обставини змушений був залишити рідне місто й оселитися на о. Самос. Майже десять років свого життя він присвятив мандрам. Відвідав Передню Азію, Єгипет, острівну і материкову Грецію, Македонію, Фракію, а також, імовірно, Північно-Західне Причорномор'я — Ольвію. Останні роки життя провів у м. Фурії (Південна Італія). Помер, мабуть, в Афінах.
Наслідком цих мандрівок стала капітальна праця — "Історія". Перше знайомство публіки з нею відбулося 445 р. до н. е. в Афінах. Геродот часто бував там і входив до кола визначних діячів науки і культури, які групувалися навколо Перікла. Пізніше олександрійські вчені поділили твір Геродота на дев'ять книг і кожну з них назвали ім'ям однієї з муз.
Головна тема Геродота — греко-перські війни. Цим пояснюється посилена увага історика до Переднього Сходу та Єгипту, де на той час панувала Персія, а також до народів Північного Причорномор'я, куди перський цар Дарій І Гістасп рушив приблизно у 514 р. до н. е., щоб начебто покарати скіфів за скоєне ними у Передній Азії. І тут Геродот уже не міг оминути увагою скіфів, які змусили лютих ворогів Греції- персів — ганебно втекти, через що й зажили слави непереможних.
Скіфський логос уміщено, головним чином, у четвертій книзі Геродота. Природні умови Північного Причорномор'я, обшири й етногеографія Скіфії та сусідніх земель, походження скіфів, їхнє перебування у Передній Азії, війна з Дарієм, релігія, побут, звичаї скіфських і нескіфських народів, імена скіфських царів — усе це ми знаємо, завдяки Геродоту. Від нього ми дізналися також про самоназву цього народу — сколоти, скіфами ж їх називали елліни. Достовірність багатьох свідчень Геродота підтверджена іншими писемними, а також археологічними джерелами.
На жаль, твори попередників Геродота відомі фрагментарно — за згадками пізніших авторів. Уперше етнонім скіфи засвідчено найдавнішим грецьким поетом Гесіодом (друга половина VIII ст. до н. е.). Окрім відомої поеми "Труди і дні", йому, мабуть, належить запис епічної поеми "Теогонія", уривки з якої доніс Страбон (VII, ч 9). У ній фігурують гіппемолги (доярі кобил), які живуть в оселях на візках і яких названо скіфами.
Когда военная церемония кончилась, император, который все еще продолжал сидеть на коне, громко крикнул: «Господа офицеры, ко мне!». Офицеры окружили царя, он громко начал речь о великом событии дня. «Положен конец вековой несправедливости…
<span>Я жду жертв дворянства…Благородное дворянство сомкнется вокруг престола…» Толпы крестьян и образованных людей стояли перед Зимним дворцом и кричали «ура!». Когда царь появился на улице, за его коляской помчался ликующий народ. Герцен был прав, сказавши два года спустя: «Александр Николаевич, зачем вы не умерли в этот день ? Вы остались бы героем в истории».</span>
Каменный курган по возрасту курган сравним с египетскими пирамидами.
Расположен к северо-востоку, в 25 километрах от города Туапсе, в 400 м севернее пос. Анастасиевка на правом берегу реки Пшенахо среди яблоневых садов.
Это древнейшее архитектурное сооружение мегалитической культуры представляет собой целый комплекс. Под дольменом насыпан курган высотой 6 метров, диаметром у основания несколько десятков метров. К выходному отверстию в одной из плит дольмена ведет дромос - желоб из плоских камней длиною 12,5 метров. От центра кургана вниз по его склону сбегают цепочки валунов, будто лучи. Назначение кургана до сих пор неизвестно. Хотя исследователи отмечают следующее. Оказалось, что место расположения комплекса выбрано древними не случайно. В дни летнего и зимнего солнцестояния, восход солнца происходит между вершинами горы «Два Брата», и солнечные лучи, проходя по вдающимся в рельеф провалам, освещают курган. В свою очередь лучи кургана, возможно, указывают на какие то еще не определенные точки. Похоже, здесь расположена древняя астрологическая обсерватория или культовое место.
Не исключена возможность того, что кто-то из Вас, уважаемые гости курорта, ответит на эти вопросы. Здесь в 1983-1986 годах работала туапсинская археологическая экспедиция под руководством сотрудника местного музея Тешева М. К., первооткрывателя этого кургана и горячего сторонника создания на этом месте музея под открытым небом. Площадь раскопок 2 гектара. Мы, местные жители, называем этот курган "Псынако-1". Этот комплекс из множества известных памятников дольменной культуры не имеет аналогов, что является предметом нашей гордости. Про Псынако-1, между прочим, снят фильм "Тайна древнего кургана".
Обязательно совершите поход к этому историческому месту. А добраться туда очень просто. Проезд автобусом или на личном транспорте до села Анастасиевка или до села Георгиевское. Дальше - пешком 3 километра (первый встречный Вам подскажет дорогу, но сначала постращает).