Треба завжди захищати слабших, бо вони не завжди можуть себе захистити. На жаль, на світі є погані люди, які можуть образити, обдурити або навіть побити того, хто слабший за них. Слабкою людиною може бути і дідусь або бабуся, і інвалід, і дитина або підліток. Кривдити людей взагалі погано, а кривдити слабких людей набагато гірше, бо такі люди не можуть захиститися. Тому якщо бачиш, що хтось ображає слабких, треба цьому перешкоджати.
Легко захистити слабшого, якщо ти сильніший за кривдника. А як же захистити слабкого, якщо кривдник не сильніший за тебе? Вплутуватися в бійку з ним буде безглуздо та ризиковано. У такому випадку треба повідомити про це дорослим, щоб вони подзвонили у поліцію. Робота поліцейських у тому і полягає, щоб захищати людей від злочинців і кривдників.
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу!
Балаклавський
Баришівський
Бердичівський
Берестівський
Бобрицький
Броварський
Думаю, подойдёт
Твір «Зимові свята»
Взимку, коли сніг вже давно вкрив своєю ковдрою подвір’я та стріхи хат, коли чудернацькі коштовні візерунки прикрашають вікна осель, у нашій країні відзначають два найбільші свята – Новий рік та Різдво. Ці свята пов’язані з великою кількістю традицій та народних звичаїв.
Кожна родина прикрашає свою оселю кольоровими стрічками та мішурою, зелена пухнаста ялинка ніби закликає своїм свіжим ароматом до святкування. ЇЇ одягають в різнобарвні шати з гірлянд і новорічних кульок. Біля цієї святкової красуні розкладають подарунки, та вся сім’я чекає тої миті, коли можна буде їх розгорнути. Зовсім маленькі діти чекають на Діда Мороза, який прийде вночі і виконає їхні найзаповітніші бажання. Та й я, відчувши всю цю атмосферу, виглядаю, раптом він з’явиться, веселий та рум'яний з морозу. Таким для мене є Новий Рік.
Але на цьому зимова казка не закінчується, через кілька днів Різдво. Це свято для мене не менш веселе. До вечері ми готуємо традиційні страви, яких неодмінно повинно бути дванадцять. І ми збираємося усією родиною за святковим столом. Потім, ввечері, до нас приходять веселі колядники, співають різдвяні пісні та щедрівки. Іноді, я з моїми друзями також колядую, щоб принести свято і в інші родини та отримати солодощів і подарунків.
Такими для мене є зимові свята, найкращі в усьому році. Вони зближують нас, дають нам велику кількість світлих вражень на наступний рік
Їжака чекають їжаченята.
Лисицю чекають лисенята.
Ведмедицю чекають ведмежата.