<span>За-прийменник; сонцем<span>-іменник;</span> хмаронька-іменник; пливе-дієслово<span>
Червоні</span>-прикметник; поли-іменник; розстилає-дієслово<span>
І</span>-сполучник; сонце-іменник; спатоньки-дієслово; зове-дієслово<span>
У</span>-сполучник; синє-прикметник; море-іменник: покриває-дієслово<span>
Рожевою</span>-прикметник; пеленою-іменник,<span>
Мов</span>-сполучник; мати-іменник; дитину-іменник<span>.
Очам</span>-іменник; любо-прикметник. Годиночку-числівник <span>
Малую</span>-прикметник. годину-числівник <span>
Ніби</span>-частка; серце-іменник; одпочине-дієслово<span>,
З</span>-прийменник; Богом-іменник; заговорить...-дієслово<span>
А</span>-сполучник; туман-іменник, неначе-сполучник; ворог-іменник<span>,
Закриває</span>-дієслово; море-іменник<span>
І</span>-сполучник; хмароньку-іменник; рожевую-прикметник<span>,
І</span>-сполучник;тьму-іменник. за-прийменник собою-займенник<span>
Розстилає</span>-дієеслово туман-іменник; сивий-прикметник<span>,
І</span>-сполучник; тьмою-іменник; німою-прикметник<span>
Оповиє</span>-дієслово; тобі-займенник; душу-іменник<span>,
Й</span>-сполучник; не-частка знаєш-дієслово, де-частка; дітись-дієслово<span>,
І</span>-сполучник; ждеш-дієслово; його-займенник;, того-займенник; світу-іменник<span>,
Мов</span>-сполучник; матері-іменник; діти-іменник. </span>
Цап та баран
Був собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана. І були ті
цап та баран великі приятелі — куди цап, туди й баран. Цап на город по
капусту — і баран туди, цап у сад — і баран за ним.
— Ох, жінко,— каже чоловік,— проженімо ми цього барана й цапа, а
то за ними ні сад, ні город не вдержиться. А збирайтесь, цапе й
баране, собі з богом, щоб вас не було у мене в дворі.
Скоро цап та баран теє зачули, зараз із двору майнули. Пошили вони собі торбу та й пішли.
Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран — дужий, та несміливий; а цап — сміливий, та не дужий:
— Бери, баране, голову, бо ти дужий.
— Ох, бери ти, цапе, бо ти сміливий. Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та й ідуть, коли горить вогонь.
— Ходімо й ми туди, там переночуємо, щоб нас вовки не з'їли. Приходять туди, аж то вовки кашу варять.
— А, здорові, молодці!
— Здорові! Здорові!.. Ще каша не кипить — м'ясо буде з вас. Ох, так цап злякавсь, а баран давно вже злякавсь.
Цап і роздумавсь:
— А подай лишень, баране, оту вовчу голову! От баран і приніс.
— Та не цю, а подай більшу! — каже цап. Баран знову цупить ту ж саму.
— Та подай ще більшу!
Ох, тут уже вовки злякались: стали вони думати-гадати, як
відціля втікати: «Бо це,— кажуть,— такі молодці, що з ними й голови
збудешся,— бач, одну по одній вовчі голови тягають».
От один вовк і починає:
— Славна, братці, компанія, і каша гарно кипить, та нічим долить,— піду я по воду.
Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо, з вашою компанією!» Як
зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі відтіля
драла дати:
— Е, вражий син: пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку.
Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів:
— Ось піду лишень я, так я їх прижену.
Як побіг, так і той рад, що втік. То тоді цап до барана:
— Ох, нум, брате, скоріше хвататись, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня убратись.
Ох, як роздумавсь вовк:
— Е, щоб нам трьом та цапа й барана боятись? Ось ходім, ми їх поїмо, вражих синів!
Прийшли, аж ті добре справлялись, уже з куреня убрались, як
побігли та й на дуба забрались. Стали вовки думати-гадати, як би цапа
та барана нагнати. Як стали йти і найшли їх на дубі. Цап сміливіший —
ізліз аж наверх, а баран несміливий — так нижче.
— От лягай,— кажуть вовки ковтунуватому вовкові,— ти старший, та й ворожи, як нам їх добувати.
Як ліг вовк догори ногами й зачав ворожити. Баран на гіллі
сидить та так дрижить, як упаде, та на вовка! Цап сміливий не став
міркувати, а як закричить:
— Подай мені ворожбита!
<span>Вовки як схватились, так аж пили по дорозі закурились. А цап та баран безпечно пішли, та зробили собі курінь, та й живуть.</span>
Коли почало світати, неможливо було спати.
Написаний твір забрали на перевірку.
Помивши посуд, почала робити домашнє завдання.
