Молодші повинні бути ввічливими з старшими? Сімейні традиції потрібно розвивати? Всё,что в голову пришло
Кінець весни, початок літа – це період, коли ожила природа пахне і цвіте
на повну силу і у багатьох людей які живуть в місті, та й у сільських мешканців
теж, виникає непереборне бажання зібратися компанією з шашликами та іншими
атрибутами чудового відпочинку, і «посидіти »на природі. єдиним цілим. Це добре
і не засуджується, але: до того часу, поки ви нікому не заважаєте.<span>Навесні тварини виводять
потомство, з-під землі проростають рослини, на деревах розпускаються бруньки,
тварини і птахи вигодовують маленьких дитинчат. І в ту хвилину, коли ми хочемо
повеселитися під гуде музику, їм потрібна тиша. Хіба сподобалося б матері
вигодовувати дитину та укладати спати під гуркіт магнітофона?Тваринам не
подобається сучасна музика вона дуже гучна і дратує тварин. Ось і у
лісових мешканців тече особливе життя, і шум тут не передбачений.Адже
прислухайтеся до лісових звуків, що ви чуєте? Шерех вітру, тріск сухих гілок
під ногами, мелодійний спів птахів, дзюрчання джерела …Ось чому не потрібно в
червні шуміти в лісі тому що ви заважаєте тваринам піклуватися про своїх дітей.</span>
Слово — срібло, а мовчання — золото.
<span>Часто люди<span> </span>говорять не подумавши, цим створюють проблеми і собі, і оточуючим. Так, мовчання можна зрозуміти неоднозначно, але в більшості випадків воно "рятує" людину.</span>
Порожня бочка гудить, а повна мовчить. Хто мовчить, той трьох навчить. Менше говори — більше почуєш. У стулені вуста муха не влізе.
«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;