ВИБИРАЙ НАЙГОЛОВНІШЕ
Шевченко й далі підпорядковував ідейне<span> спрямування своєї політичної і особистої лірики меті пробудження національної і соціальної свідомості народних мас України. Використовуючи характеристичну для його творчості мистецьку форму «подражанія», поет прорікає у вірші «Осії глава XIV» (</span>1859) неминучість майбутньої революційної розправи над гнобителями України — російськими царями. Поема «Марія» (1859<span>) присвячена одній з основних тем шевченкової творчості — темі про страдницьке життя жінки-матері. Образ Марії в поемі Шевченка не має багато спільного з богословським образам </span>Богородиці<span>. Біблійний сюжет служить лише зовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі Шевченка мати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їх визволення, а сама «під тином», «у бур'яні умерла з голоду». І. Франко вважав цю поему «вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері». Наприкінці життя Шевченко почав перекладати </span>«Слово о полку Ігоревім»<span> (</span>1860<span>), та встиг перекласти лише два уривки — «Плач </span>Ярославни»<span> (2 редакції) і «З передсвіта до вечора». Свій останній поетичний твір, вірш </span>«Чи не покинуть нам, небого»<span>, Шевченко закінчив за 10 днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формі звернення до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості і відзначається неповторною ліричною своєрідністю.</span><span>
В Україні та за її межами існує багато пам'ятників Шевченку. Одним з найкращих уважається пам'ятник у Харкові, великі пам'ятники кобзареві встановлені також у Києві,Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном пам'ятники Шевченку встановлено у Росії (Москва, Санкт-Петербург), США (Вашингтон), Канаді (Вінніпеґ,Торонто), Польщі (Білий Бір, Варшава), Чехії (Прага). Білорусі (Берестя, Гомель,Мінськ, Могильов, Слуцьк), Грузії (Тбілісі), Угорщині, Парагваї, Узбекистані, Франції (Париж, Монтаржі) Австралії (Канбера).</span><span>Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі.Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філіалом єЛітературно-меморіальний будинок-музей. У Торонто, Канада, існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці. У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія — одна з найпрестижніших відзнак України.Портрет Тараса Шевченка зображено на банкноті номіналом 100 гривень та на золотійпам'ятній монеті номіналом 200 гривень.</span>
Калиновий кущ
Калиновий кущ навесні ніби наречена.Він весь білий.На ньому білі гарні квіточки.Він такий красивий що погляд неможливо відвести.Мені він дуже подобаеться на весні.
Я полюбляю його на цій пори-року.Коли він квітне ніби незвична казка.
<span>
<span>Картина «Гість із Запорожжя» (1901, вариант – 1916, Национальный
художественный музей Украины) является центральной в творчестве художника. На
полотне предстает пасечник, бывший запорожец, который летним днем в саду, в
тени деревьев, угощает гостя – казака-запорожца. Перед ними на земле расстелена
скатерть с угощением. Жена хозяина привела девочку и мальчика, видимо внуков,
чтобы показать гостю. Мальчик в белой сорочке и шароварах смутился перед
незнакомцем: бывалый вояка внимательно смотрит на него. Наверное, и хозяин и
гость задумались в эту минуту о том, что паренек вскоре станет казаком, а
значит, защитником Отчизны. <span>
Натурой
для картины послужил курень в усадьбе сестер художника, в селе Казачьем. Для
облика гостя ему позировал местный крестьянин Степан Кругляк, образ же
старика-пасечника был собирательным.
Картина
получила одобрение Совета Академии художеств и критики. В 1905 году она
экспонировалась на Первой всероссийской художественной выставке во Львове.
«Гість із Запорожжя» – одно из лучших произведений украинской исторической
живописи на казацкую тему. Это самая удачная работа Ф. С. Красицкого, его
единственная завершенная тематическая композиция.
Художник
отдавал предпочтение жанровым зарисовкам с простым сюжетом – «Якби ви не пан»
(1899), «Біля колодязя» (1900), «На свято» (1902), писал пейзажи родного края –
«Село Кирилівка» (1901), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898). Но основное место
в его дореволюционном творчестве занимают портреты. В 1903 году Фотий
Степанович поселяется в Киеве и создает портреты выдающихся деятелей Украины –
М. Старицкого (1893), Леси Украинки (1904), Ивана Франка (1907, 1914) и др. В них
он проявляет себя как художник-реалист с импрессионистическим уклоном.
Красицкий
создает свою Шевченкиану. Впервые он обращается к образу поэта в 1895 году,
продоолжает его в портретах 1899-го, 1906-го, в 30-е годы делает эскизы картины
«Шевченко в мастерской» , а в 1940-м работает над картиной «Смерть Шевченко»
(обе остались незавершенными) . В годы советской власти художник преподает в
Киевском художественном институте, продолжает писать портреты, пейзажи,
композиции, но ему не удается достичь уровня картины «Гость из Запорожья» и
создать что-нибудь значительное, соответствующее его таланту. И в этом драма
его творческой судьбы, начавшейся так удачно.
Картину
Красицкого «Гость из Запорожья» купил Совет Императорской Академии Художеств в
Петербурге за 600 рублей, что было большой честью для ее выпускника. Он
получает «диплом с правом на чин Х класса при поступлении на государственную службу и с правом
преподавания рисования в учебных заведениях».:)</span></span>
</span>