З кожним роком людство все далі й далі робить більше технологічних відкриттів, які охоплюють світ дуже швидко. Смартфони, телевізори, комп'ютери - все це зараз звична річ. Проте, колись цього всього не було, а присутність в домі чорно-білого телебачення було проявом заможності людини. Але з цим всім мизабуваємо про нашого доброго друга, книжку. Цікаві історії та пригоди, незабутні враження, купа емоцій... Ох. А зараз вона стоїть десь на полиці, давно забута. Так, це печально. Але на мою думку, порівнювати Інтернет, тобто технології, з книгою не потрібно. Адже прогрес людства - річ, від якої не дітися. І тому осуджувати її не правильно. А якщо вже і є такі особистості, які потерпають від запаху книги, завжди можуть знайти її у бібліотеках, які, я впевнений, будуть жити вічно.
Тож, давайте любити книгу і не осуждувати технологічний прогрес.
Розкішні крислаті кущі з буйною лозою, обліплені лапатим листом, вкривали підгір'я.
Яскраво зеленіли змиті дощем хліба.
Вже не спить зима, укутана снігами .
Опале листя шурхотить під ногами.
Наша земля оспівана гарною піснею, що прердавалась нашому народу з покон віків і до сьогодні.
<span>Из крупных, например, Березина,Варта,Везер, Ветлуга,Висла, Волга, Вычегда, Вятка, Гаронна,Десна, Днепр, Днестр,Дон, Западная Двина,Кама, Мезень, Обь, Ока, Онега, Печора, Припять, Северная Двина,Сухона, Томь,Урал.</span>
країна багата стародавніми пам'ятками, які є свідками формування історичної самосвідомості нашого народу, їх споруджували наші обдаровані предки, втілюючи в них народні мистецькі ідеали.
Так, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого був побудований головний храм Київської Русі - Софійський собор. Саме тут відбувалися пишні церемонії посадження князів на київський престол, урочисті прийоми послів іноземних держав.
Прямокутну споруду Софії Київської в давнину оточували два ряди відкритих галерей. За бажанням Ярослава Мудрого собор вінчали тринадцять куполів, суворий сірий колір яких добре гармоніював з блідо-рожевими стінами.
У 1240 році полчища Батия зруйнували Київ. І тільки свята Софія вціліла. Як писав Павло Загребельний, вона «стояла над пожарищем, над попелом і руйновищем, і підносила Богоматір свої руки в молінні...» Саме завдяки непорушності Софії люди усвідомили силу Божого захисту, повірили в те, що вічно здійматиме, захищаючи їх, свої руки Марія Оранта.
З самого початку усередині собор був оздоблений чудовими фресками і дивовижною мозаїкою. У своїй більшості то були твори на релігійну тематику, але не бракувало і картин з зображенням свят, ігор, полювань. Оздоблення собору цінне своєю мозаїкою, яка і сьогодні вражає довершеністю композиційного вирішення, свіжістю та яскравістю барв.
Минуло майже тисячу років від того часу, коли собор був збудований, але й досі він викликає захоплення майстерністю стародавніх зодчих, довершеністю ліній та форм.