не від світу цього
не києм, то палицею
не в своїй тарілці
палець в рот не клади
кури не клюють
не шкодуючи сил
не покладаючи рук
не дивлячись на особи
не кажучи поганого слова
вухом не повів
калачем не заманиш
лика не в'яже
не вірити своїм очам
не бачити далі власного носа
не все коту масляна
Красуня зима перевтілюе все навколо. Лісова білочка допитливо воротить носиком, та побачити її руденький хвіст, який творить контраст між її вогняним кольором хутра та білим цнотливим снігом, можливо дуже рідко. Постійні жителі міста - горобці, постійно чекають доки хтось кине їм жменю насіннячка, чи шматок хлібця, так само як, і голуби. Синички - наші товариши протягом усіеї зими.Їх жовтенькі брюшка, сиза голівка прикрашають злиденність голих гілок дерев. Написала все,что смогла :)
Присливник ця частина мови
<span>Прийменник коло простий.</span>
Цей твір змусив мене згадати найбезтурботніші роки мого життя. Я не можу назвати якийсь один найяскравіший спогад мого дитинства. Я багато чого пам’ятаю, і кожен мій спогад – безцінний.
В найпершу чергу згадуючи дитинство, я згадую Закарпаття, в якому практично виросла. Я дуже часто їздила з мамою до родичів, і більшу частину дитинства провела зі своїм двоюрідним братом Вітьком.
Це мій найулюбленіший братик! Пам’ятаю, як ми з ним гралися в схованки та разом малювали різні будиночки. Пам’ятаю, як він вчив мене їздити на велосипеді та переносив на плечах, коли нам потрібно було пройти через гусей, яких я так боялась.
Також пам’ятаю, що він дуже любив мене лякати і я через нього постійно боялась сама ходити по будинку, чи виходити в ніч на подвір’я.
Досі згадую ті відчуття, що виникали, коли я блукала по дому. Мені тоді здавалося, що цей дім немов замок! Кожна дрібниця тоді сприймалась зовсім інакше. Найбільш за все я любила кімнату з балконом на другому поверсі. Вона була майже пуста, і до неї практично ніколи ніхто не заходив, що додавало ще більшої, якоїсь, інтриги. Це лише маленька частинка мого дитинства, яка для мене являється найдорожчою! Раніше я дуже хотіла скоріше подорослішати, а тепер розумію, що саме дитинство було найсолодшим моментом мого життя і дуже шкода, що не можна повернутися назад та пережити все спочатку. (можеш своє добавити і поміняти)
