У кожної людини-свій талант.Хтось чудово малює,хтось-співає,а хтось красиво складає вірші.Та усі ж розвивають свої уміння?На жаль,ні.Я вважаю,що свої таланти потрібно розвивати.Ось,наприклад,моя подруга,що дуже полюбляю писати пісні.Якось на уроці до неї прийшла муза,та вона написала чудову пісню,що зробили гімном нашой школи.Чому ж іноді люди не використовують миті для того,щоб записати свої думки?Нізащо не потрібно спиняти свої думки,адже хто знає-можливо людина напише якийсь чудовий вірш,який принесе йому популярність.Якщо не використовувати усі можливості,то можна і талант свій "зарити у землю".Так що не спиняйте думок крилатих,любі друзі!
P.S. Не совсем твір-роздум,только с его елементами,но хоть что-то :)
Тепла людина- та яка завжди допоможе,підтримає у будь-якій складній ситуації ,завджди буде рада тебе бачити, не буде ображати інших ....
Я захотел поехать на метро,но вдруг я увидел цыфру 8
А)<span>здається, отже, безперечно, отож</span>
Фантастичне оповідання про мою зустріч із героєм улюбленої книжки можна скласти так:
Одного разу я сіла в крісло, щоб почитати мою улюблену книгу "Гаррі Поттер". Я читала близько двох годин. Несподівано я відчула, що ніби лечу в просторі. Коли я отямилась, то зрозуміла, що знаходжусь у Кривому провулку. Все навколо вражало своєю чарівністю. Трохи поблукавши у цьому таємному місці, я побачила, що біля вітрини стоїть Гаррі Поттер. Він побачив мене, розгублену дівчинку, а потім запропонував допомогу.
Коли Гаррі дізнався, що я є маглом, то він охоче провів мені екскурсію чарівними місцями. Я була захоплена добродушністю цього героя. Він був такий самий чемний та щирий, як і на сторінках книжок. Був час повертатись додому. Я подякувала Гаррі за все та знову злетіла в просторі. Прокинулась я у своїй кімнаті в кріслі. Мабуть, я задрімала.