Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Прийшла красуня - весна.
Починають цвісти квіти , повітря наповнюється чарівним ароматом весни.
Сильніше й сильніше починае пекти сонечко на весні.
Ні,вже,мабуть,я не заховаюсь і на небі!.. - (поема"Сон")
<span>Народна мудрість говорить:."Побачив снігура-зиму зустрічай" Їх так називають,бо пташки прилітають з першим снігом.
На
голівці у снігура чорна шапочка.Дзьобик короткий,гострий.Очі
маленькі,як намистинки.Грудка -червона.Дуже красиво майорить вона на
фоні білого снігу.Спинка- бурувато сіра,з гострими чорними крильцями і
хвостиком.Мандруючи садами,дворами вони їдять ягоди,які залишилися на
кущах.Дуже люблять горобину.
Таких пташок я бачив(ла) тільки на малюнках.Хотілосяб побачити її у себе у дворі. </span>