1. Узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів у реченні (розділові знаки пропущено): А Кожна людина свято береже у сво
1. Узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів у реченні (розділові знаки пропущено):
А Кожна людина свято береже у своїй пам’яті все, що супроводить її з дитинства і рідну хату і батьківський поріг і своє місто чи село (І. Цюпа).
Б Старі верби кущі лози тихий надбережний очерет усе яскраво відбивалося у воді (А. Шиян).
В Були там різні дерева і дуби широкочолі і липи запашні й тремтячі осики (Олена Пчілка).
Г Український степ по-своєму чарівний і величний (І. Цюпа).
2. Однорідними додатками ускладнено речення:
А Лечу на дикому коні в краї таємні та незнані (Олександр Олесь).
Б Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав (Т. Шев-
ченко).
В Місяць пливе оглядать і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шев-
ченко)
Г І зорі, і птиці, і трави з росою вітають мене (В. Сосюра).
3. Укажіть ускладнювальний елемент речення (замість крапок поставте пропущені літери).
Пісня ширит..ся, росте, ро..ливається на вечірніх просторах Дніпра (О. Довженко).
А звертання;
Б відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом;
В вставні слова;
Г однорідні присудки.
4. Вставне слово вказує на джерело інформації в реченні:
А Даруйте на слові, мені важко вас зрозуміти (Панас Мирний).
Б Кажуть, сніг на полі — хліб у коморі (Народне прислів’я).
В Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Кор-
нійчук).
Г Ніжність, наприклад, описати математично не можна (В. Собко).
5. Вставне словосполучення має місце в реченні:
А Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий (Леся Українка).
Б Я, правда, ніколи не вважав оригінальність самоціллю (М. Рильський).
В Хоч, правду кажучи, юнак у душі не вважав спів за професію (І. Ле).
Г На жаль, у нас не прийнято писати культурних історій міста (В. Шевчук).
