Прийменник-службова частина мови, що виражаючи залежність іменника, займенника, числівника від інших слів у словосполученні та реченні вказує на: об’єкт дії та мету.
Сполучник-службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту.
Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення.
Зараз усі говорять 'не шкодь середовищу', що оточує тебе. Я вважаю, що вони говорять так даремно. Адже це середовище оточує не лише мене, але і інших людей, навіть не знайомих мені. І берегти її треба усім нам. Якщо ти збережеш всього один листочок паперу - те врятуєш ціле дерево. Якщо я берегтиму дерева один, то у мене нічого не вийде зберегти. Інша справа - якщо ми усі бережемо місце нашого мешкання. Адже середовище - вона не окрудающая. Вона загальна.
перевод: Сейчас все говорят 'не вреди окружающей тебя среде'. Я считаю, что они говорят так зря. Ведь эта среда окружает не только меня, но и других людей, даже не знакомых мне. И беречь её нужно всем нам. Если ты сбережёшь всего один листочек бумаги - то спасёшь целое дерево. Если я буду беречь деревья один, то у меня ничего не получится сохранить. Другое дело - если мы все бережём место нашего обитания. Ведь среда - она не окрудающая. Она общая.
1. Далеко відійти ми не встигли,як нас наздогнали вони. Далеко- обставина.
2. Сонце уже було високо. Високо- обставина.
3. Синіла навкруги далечінь. Навкруги - обставина.
4.Ніжно вона обняла мене. Ніжно - обставина.
5. Тихо, пустельно, мов на краю світу. Тихо, пустельно- обставина.
6. Швидко оговтавшись вона продовжила роботу. Швидко - обставина
1. Значить, було це дуже давно, ніхто вже й не згадає коли.
2. Він вважав, що нічого не значить.
