Моя улюбленна квітка - лілія , вона виростає влітку.
Товариш-друг.гамін -галас.лице-облича.держава-крайна.абетка-алфавіт.лелека -чорногуз.ледащий-лінивий.хоробрий-сміливий.
орігамі - це такий вид мистецтва, який розвиває нашу уяву, нашу здатність до творчості, і в цілому до мислення. Всім відомо, що джерело цього мистецтва походить з Китаю, стародавні митці започаткували це спочатку для того щоб зображати фігури з бумаги, а в 19 ст. цей вид мистецтва й торкнувся нас. Отже, моє хоббі - оригамі, я його полюбляю, і раджу всім спробувати це мистецтво =)
- Оленко, ходімо на вулицю! Там зараз така дивовижа.
- Та ну його. І що в цьому особливого?
- Ти лише подивися, як красиво навкруги. На стомлену, змучену землю падають листочки, вкриваючи її різнокольоровим килимом. Немовби, якийсь сучасний розбишака-художник все розмалював.
- Й що в цьому особливого? Зайди в Інтернет и дивися досхочу на картики.
- Хіба зображення можуть зрівнятися з оригіналом? Ніщо не замінить тихого шурхоту під ногами і далеких голосів птахів!
- Ов-ва, восени немає нічого хорошого. Відгуляло смарагдове літечко й кінець. Школа, дім і нуль відпочинку.
- А гриби? Хібати ти не полюбляєш ласувати цими ласощами? А червонобокі яблука, солодкі грушки й виноград?
- Ну, добре. Мені й справді подобається все смачненьке... Але це не відміняє всіх її інших недоліків! Дощ, багно й страждання в домівці.
- Навіть тут є свої власні плюси. Ми обидві закохані в книжки та гарячий чай, тож чому б не присвятити таку погоду спілкуванню, нашим захопленням й розмовам? А дощ... Він має гарну звичку закінчуватися! Гайда, гуляти! Там настільки гарно й врочисто!
- Й що мені з тобою робити? Гаразд. Вперед на пошуки пригод!
Найбільше шкода, звичайно, Говорющу рибу. Адже саме вона постраждала найбільше. І справа навіть не в вії гибелі – це був наслідок, а в тому, що риба так і пішла з життя не признаною ніким.
Чи винен рибалка? Я думаю, що ні. Він вперше в своєму житті зустрів чудо і просто не зміг пояснити своїй жінці, що дива дійсно існують. Жінка рибалки за своїми клопотами і турботами теж не почула голосу риби. І як її було почути – кожного дня їй доводилось готувати їжу і слідкувати за господарством. Які можуть бути чудеса.
Хто ж по-справжньому винен в цій казці, так це самі риби, які не прийняли говорющу рибу такою, як вона була. Вони вирішили так: не схожий на нас, отже не можеш бути поруч. І їх зовсім не турбувало, що вміння говорити – це дар Божий. Можливо, це вміння могло б принести яку-небудь користь. Ні, риби вирішили просто вигнати свою товаришку з моря.
Я вважаю, що не вміння приймати іншого таким, яким він є, це велика несправедливість, як по відношенню до нього, так і до себе.
