Відвикнути, хоча я невпевнена!
Нещасні не мають друзів.
Дж. Драйден
Ми живемо у ХХІ столітті. Сьогодні наше покоління не уявляє себе без комп`ютерів та Інтернету. З їх появою багато що змінилося у нашому житті, і не все на краще.
<span>Раніше кожного вечора діти та підлітки збиралися вулицею – гуляли. Вони розповідали один одному анекдоти та різні цікаві історії, придумували якісь забави, сперечалися, вирішували різні питання та проблеми. Вони дружили, сварилися, мирилися… Сьогодні, на жаль, дружба у підлітків виявляється дещо інакше. По-перше, діти ХХІ століття все менше спілкуються між собою. Я маю на увазі живе спілкування. На сьогоднішній день Однокласники та Контакти замінили живих людей. У деяких моїх товаришів у «друзях» майже по сто чоловік з різних куточків України та Росії. Хіба ж це можливо? Ні, звичайно, прекрасно, що є можливість спілкуватися з такою кількістю різних цікавих людей, але ж дружити… Друг має бути один. Ще один вагомий «мінус» дружби в Інтернеті – ти не знаєш людину насправді. Інтернет – це чудова можливість створити себе ідеального, такого, яким ти хотів би бути. І цим досить часто користуються. Зовсім не всі викладають на сайти свої справжні фото і реальні думки. А якщо ти відкриваєш такій фальшивій людині всі свої сподівання, мрії та почуття, то рано чи пізно вона може тебе дуже розчарувати. В Інтернеті досить небезпечно бути щирим та відвертим! Але річ не тільки в цьому. Такі стосунки впливають і наше вміння спілкуватися. В Інтернеті всі проблеми дуже легко вирішуються: відправив смайлик – і проблему залагоджено. Якщо ж конфлікт<span> </span>не вичерпано – завжди можна просто нажати кнопку та вийти з мережі. Ми розучуємося спілкуватися вживу та дивитися в очі один одному! І це дійсно вражає. Наше суспільство деградує. Адже спілкування – це невід`ємна складова еволюції.</span>
<span>На мою думку, друг має бути один. Той, якому можна сказати найпотаємнішу таємницю і бути впевненим, що ніхто про неї не дізнається. Друг це<span> </span>той, хто поряд і в радості, і в горі. В радості справжній друг не стане заздрити і намагатися зіпсувати вам настрій. А у горі – допоможе і підтримає. Я знаю зовсім небагато людей, яких можу назвати моїми справжніми друзями. Натомість вони перевірені та надійні. Недарма народна мудрість говорить: «Тримайся дому нового, а друга старого». Неможливо стати друзями з першого погляду – для цього потрібен час, щоб більше дізнатися про звички та характери один одного. Друг повинен тебе розуміти, тому люди з різних соціальних верств та, взагалі, антиподи дружать не так часто.</span>
Тож друг – це скарб. Його треба берегти і цінувати, бо справжня дружба на сьогоднішній день доволі рідкісна річ!
<span> <span> </span></span>
Займенник - це частина мови, що відповідає на питання хто? що?
Займенник вказує на особу або предмет, але не називає його.
підкреслюється займенник залежно від того, яким членом речення він є.
Він може бути головним членом речення - підметом, а також другорядним членом - доповненням або обставиною. Якщо займенником виражений підмет, то він підкреслюється однією рисою, якщо доповнення, то пунктирною лінією, а якщо займенник входить до складу обставини, то штрих-пунктиром. →Числівник може виступати в реченні різними членами. Залежно від того, яким членом речення виступає числівник, ми визначаємо, як його підкреслювати:
1. Хлопців було аж семеро (було аж семеро - присудок, двома рисками)
2. Два дні минули швидко. (два дні - підмет, однією рискою)
3. Іванка придбала туфлі тридцять п'ятого розміру. (тридцять п'ятого - означення, хвилькою)
4. Мама наголосила, щоб я повернувся додому о дев'ятій. (о дев'ятій - обставина, пунктир з крапками)
5. В обох хлопців було руде волосся. (обох - додаток, пунктир)
<span>Прислівники можуть виконувати в реченні різні функції. Найчастіше вони виступають як обставини, відповідаючи на питання «Як?», «Куди?», «Де?» І т. Д. У такому випадку прислівники підкреслюються за допомогою тире з точкою (_._._._). Наприклад, у реченні «Хлопчик спустився сходами (куди?) Вниз» прислівник «вниз» є обставиною.</span>
"Книга вчить як на світі жить"- так говорить народна мудрість. Я люблю читати книги про пригоди. Ось зараз я захопилася книгою Д. Баррі "Пітер Пен"(можна написати іншу книгу).
Коли я читаю цю книгу я поринаю у фантастичний світ невідомого. Разом з героями я сумую, радію, хвилююсь. Про прочитане захоплено розповіаю мамі.
Отже книги це наші друзі!( можна вставити свою улюблену книгу і жанр)