Анота́ція (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо.
Анотація до книги М.Гоголя *Мертві душі*
"Мертві душі" - унікальний роман, що став для російської літератури своєрідним еталоном іронічної прози. Історія геніального ділка Чичикова, скуповує в глухій провінції «мертві душі» кріпосних селян, донині вражає своєю сучасністю і тонким гумором.
У кожної людини-свій талант.Хтось чудово малює,хтось-співає,а хтось красиво складає вірші.Та усі ж розвивають свої уміння?На жаль,ні.Я вважаю,що свої таланти потрібно розвивати.Ось,наприклад,моя подруга,що дуже полюбляю писати пісні.Якось на уроці до неї прийшла муза,та вона написала чудову пісню,що зробили гімном нашой школи.Чому ж іноді люди не використовують миті для того,щоб записати свої думки?Нізащо не потрібно спиняти свої думки,адже хто знає-можливо людина напише якийсь чудовий вірш,який принесе йому популярність.Якщо не використовувати усі можливості,то можна і талант свій "зарити у землю".Так що не спиняйте думок крилатих,любі друзі!
P.S. Не совсем твір-роздум,только с его елементами,но хоть что-то :)
<span><span>
Текст – розповідь про куточок живої природи. Їжачок.
</span></span>
У нашому саду ростуть яблуні, сливи, груші, виноград, смородина, малина.
Якось серед літа,
коли на смородині та малині доспіли ягоди, забрів їжачок. Він щось
шукав, принюхувався, напевно, думав, чим поживитися. Він не боявся ні
мене, ні нашого дворового пса Рябка. Їжачок був впевнений, що його
гострі колючки зможуть завжди захистити його. Спочатку я з цікавістю
спостерігав за ним. Потім побіг додому, щоб винести маленьке блюдце з
молоком. Їжачок почав пити.
<span> Їжачок тепер частенько любить приходити у наш сад. Усі підгодовують його.</span>
<span>Мои друзья, которые живут в нашем дворе, жалуются. <span>В некоторых специализированных школах, где они учатся; нет уроков труда. </span><span>Мне повезло. </span><span>В нашей школе и предмет такой есть, и хорошая мастерская. </span><span>Папа тоже говорит, что настоящий мужчина, какой бы великим человеком он не стал, должен уметь что-то делать своими руками. </span>Хотя бы в юности попробовать.</span>
<span><span>К весне решили сделать скворечники. </span><span>Наш учитель труда, Вячеслав Абрамович, инициативу поддержал. </span>Он очень хороший специалист - и объясняет все понятно, и за любым станком работать может.</span>
<span><span>А начали мы с чертежа. </span><span>Это только так кажется, что изготовить скворечник просто. </span><span>Раз дощечка, два дощечка ... Некоторые пытались - и сколотили какой-то кособокий ящик. </span>Теперь научились.</span>
<span><span>Преподаватель проверил чертежи, уточнил размеры, исправил ошибки. </span><span>Теперь за дело! </span><span>Вырезали нужных размеров доски. </span><span>Обработали их напильником и наждачной бумагой. </span>Просверлили маленькие отверстия на станке и по ним вручную сделали аккуратный, нужного диаметра леток - «дверь» для птиц.</span>
<span><span>За два уроки не справились, собирали свои изделия неделю. </span><span>Над каждой скворечником работали два-три ученика, и всего их вышло пять. </span><span>Учитель похвалил за старание и отличное качество. </span><span>Прилетайте скорее, пернатые гости! </span>Посмотрим, какую оценку нам поставите вы.</span>
Приживутся птицы в домике - значит выставят нам отличную оценку.
<span>
</span>
Слова переносяться по словом, значит:
птаст-во
