Учится петь вафли для самых близких людей.
Я живу не очень правильно и не здорово.Для этого нужно питаться правильно питаться ,делать зарядку. Жить здоровым- это здорово .
Жить здоровым -это здорово! если не верите , я вам докажу!
Здоровье - практически самое главное , что есть у нас в жизни . Жить здоровым гораздо лучше ,чем быть больным . Во - первых - ты можешь все , что позволяет тебе здоровье , во- вторых - ты экономишь свое время , в третьих - у тебя хорошее настроение и ты радуешь своих близких . Не зря же мы желаем всем на юбилее здоровья , мы хотим , чтобы у человека все было хорошо.
Здоровье это здорово , берегите свое здоровье ,оно у вас одно!
<span>У великому світі Маленький принц зустрівся з найрізноманітнішими формами нісенітниці: з нісенітницею властолюбства й честолюбства, нісенітницею власності й бездушної науки. Він шукав людей, але виявилося, що й з людьми погано, і без людей недобре. Всі вчинки й справи людей з погляду простої людяності виглядають дивними й незбагненними. Люди не зауважують безглуздості й перекрученості свого життя, тому що дивляться тільки очами. Хлопчик же бачить серцем. Тому йому відкриваються й недоліки, недосконалість цього миру, і справжня краса й правда. Важливу й чудесну істину відкрив Маленькому принцові Лисиць. Між живими істотами можливо не тільки байдужість і відчуженість, які зустрічає герой у світі людей. Між ними можливі також прихильність, любов, або, як виражається Лис, прирученность ».</span>И саме це відношення солідарності, прихильності відкриває дорогу до істини, до пізнання глибокої суті. Тому що тільки люблячи, співпереживаючи, співчуваючи, можна пізнавати мир. «Прощай, – сказав Лис. – От мій секрет, він дуже простий: зірко одне лише серце. Самого головного очами не побачиш». Таке відношення, такий погляд свідчить про шляхетність і істинність морального почуття автора. Серце дає можливість відрізнити фальшиве й штучне в людині від справжнього й природного<span>Але, на жаль, серце ніколи не відповістить на запитання: чому зла нісенітниця панує над людиною й у чому джерело її могутності? Але ж ми бачимо, що на всіх планетах, які відвідав Маленький принц, у тому числі й на Землі, саме безглузде переважає над силою, а вес осмислене й прекрасне здається слабким. І от той^-те-отут-те рятуйте! «ока», тобто досвід і розум, які пояснюють, який зміст укладений у тих відносинах, які серцю представляються дивного й позбавленими всякого змісту</span>Казка закінчується сумно. Маленький принц тужить за загубленою гармонією й любов’ю – але шляхи назад, у дитинство, більше немає. Однак немає й шляхи вперед, тому що, маючи тільки одне моральне озброєння, важко перемогти й усунути нелюдськість і зло. Таким чином, омана й істина перебувають у дуже тісному взаимоотношении. І щоб у них розібратися, потрібно прикласти чимало зусиль. У своєму добутку А. де Сент-Екзюпері спробував представити всі відносини у світі людей такими, які вони є насправді. Він говорить про речі, що створюють і підтримують життя, а тому мають безпосереднє відношення до життя людини. Він також говорить про речі, створених людиною, а тому несучих на собі відбиток його духу, пофарбованих його емоціями й почуттями<span>Зображуючи у своїй казці все те, чого не побачити очами, автор затверджує думку про те, що в житті кожної людини, і дорослого й дитини, неодмінно повинна бути присутнім любов до навколишніх його речей, доброзичливе відношення до всьому навколо. Тільки при такій умові життя буде, як у дитинстві, грати всіма фарбами й дарувати краще з того, що вона взагалі може подарувати</span>
<span>- Вот, Ямиль, я привезла тебе сестру, - говорит мама, - Ее зовут Оксаной. Помоги ей раздеться.
</span>
Я беру сестру за руку и подвожу ее к сундуку. Потом достаю из-под кровати ящик со всеми моими игрушками. У меня вещей порядочно: каменный конь, деревянное ружье, маленькая тележка, ракушка, желуди, камешки, лист бумаги с наклеенными на нем картинками. А еще красновато-зеленый попугай и ножичек с железной ручкой. Вот сколько у меня игрушек! Я их все разложил на сундуке перед Оксаной.
- Бери, бери, - говорю ей, - все это отдаю тебе. Когда настанет лето, я соберу еще много красивых вещей.
Я смотрю на бабушку, на маму. Они обе сидят около печки на скамье и, улыбаясь, смотрят на нас. Потом мама подходит и крепко обнимает нас обоих. В глазах у нее такая радость! Когда моей маме радостно, мне тоже очень хорошо.
До самого вечера все приходят люди. Когда в доме много народу, мне всегда очень весело.
Мама приходит среди дня, чтобы сварить обед и покормить нас с Оксаной. Она всегда очень торопится и, как только мы поедим, опять уходит. Мы с сестрой остаемся одни и тоже начинаем работать подметаем пол, моем чашки...
- Не привыкай, мой сын, делить. Все это наше, общее. Вот и большой сад на Бычьем лугу - тоже наш общий сад.
<span>- Папа, - говорю я, - давай и мы выкопаем три... нет, четыре родника: ты, мама, Оксана и я. И нам потом, может быть, скажут спасибо.</span>
