Всі люблять ходити в гості , а також і гостюють по різному.Одну людину господарі будуть приймати з радістю на обличчі , інші будуть чекати щоб скоріш вона пішла.На мою думку бути ідеальним гостем дуже важливо , адже для цього потрібно і треба знати правила як поводитися в гостях.Якщо вас запросили в гості намагайтеся госодареві дати точну відповідь. Намагайтеся приїждачи вчасно , але в ніякому разі не рано. В копманія завжди потрібно розмовляти з зовсім незнайомими людьми ане сидіти в сторонці наодинці.Якщо вам шось не сподобалося то не потрібно критикувати . І наостанок коли ви йдете додому то не забувайте господарям подякувати за те ,що гарно та приємне погостювали.
Мій друг Андрій
Андрій - мій найкращий друг, він старший за мене на півтора роки. На жаль, ми вчимося в різних школах, тому бачимося не дуже часто. Коли бачиш Андрія, в першу чергу помічаєш його волосся: воно таке руде, що здається, на голові у хлопця хтось багаття розвів. Андрій доволі високий, виший за мене майже на цілу голову. Волосся він стягує у маленький хвіст, бо воно дуже непокірне і постійно стирчить у різні боки. Як у більшості рудих людей, обличчя у Андрія бліде; воно майже не загоряє на сонці, тільки веснянками покривається. Очі у нього невеликі, світло-сірі. Андрій дуже жвавий, розмовляє швидко, активно жестикулюючи. Одягається він просто, надає перевагу джинсам та сорочкам або светрам. Він каже, що на ньому одяг "горить", тому треба йому носити щось міцне і добротне. Андрій - дуже цікавий співрозмовник: він багато читає і захоплюється комп'ютерною анімацією, навіть зробив кілька мультфільмів сам. Ось такий у мене гарний друг.
Мова належить до так званих вторинних систем. Вона iснує не сама по собi, а в людському суспiльствi, похiдним вiд якого вона є. Водночас мова – один iз факторiв самоорганiзацiї суспiльства i невiд'ємна ознака таких спiльнот, як рiд, плем'я, народнiсть, нацiя.2. Мова iснує у свiдомостi членiв суспiльства, реалiзується в процесах мовлення i "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить вiд кожного з мовцiв.3. З матерiального погляду в мовi, що реалiзується в мовленнi, немає нiчого, крiм звукiв, якi комбiнуються у слова, речення тощо. За цими комбiнацiями скривається величезний свiт значень – фонетичних, лексичних, граматичних, стилiстичних. Саме в них вiдображенi знання народу– носiя мови – про свiт, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу – це його дух, i дух народу – це його мова" (В. фон Гумбольдт). У нiй акумулюється духовна енергiя народу. Вона є головною ознакою i символом нацiї.4. Через мову ми пiзнаємо свiт. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає свiт безпосередньо, "таким, як вiн є". Насправдi наше сприйняття свiту вiдбувається крiзь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).Пiдкреслимо, що в кожного народу "мовна картина свiту" – своя, неповторна. Найпростiший приклад: ми в природi чуємо тiльки тi звуки, якi є в нашiй мовi (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рi-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В iнших народiв цi звуконаслiдування звучать зовсiм iнакше.Весь свiт ми "розчленовуємо" i "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якiй зафiксовано досвiд усiх попереднiх поколiнь рiзних епох. Тому зникнення будь-якої мови – це незамiнима втрата, яка збiднює людство в цiлому.<span>Мова – засiб самопiзнання народу, форма iснування надбудови в усiх її виявах. "Мова – дім духу" (М. Гайдеггер).</span>
Осінь в лісі
<span>Один раз ми з друзями вирішили сходити в ліс. Справа була восени , у вересні. Ми дочекалися неділі , взяли компас , щоб не загубитися , і пішли . Бабуся зробила нам бутерброди , щоб ми не зголодніли. Нас було шестеро хлопців з нашого двору і ми ще жодного разу не ходили в ліс без дорослих. <span>Ми трошки хвилювалися.
</span>Вересень - це перший місяць осені . Осінь , можна сказати , тільки починається. Ще тепло , майже як влітку . Дерева вже почали жовтіти , але не все. Особливо добре це було видно в лісі: одне дерево стоїть собі зелене , навіть і не думає фарбуватися в осінній колір. А інше - вже жовте - жовте , і починає скидати листя. Вони падають на стежку і здорово шарудять під ногами. <span>Ми вирішили , що коли будемо йти з лісу , то зберемо букети з таких листів і подаруємо їх своїм мамам.
</span>Ліс восени дуже красивий. Дихалося там добре , співали птахи . А деякі птахи не співали , а тріщали - це сороки , люблять вони потріщати - покричати на весь ліс , углядівши незнайомця. <span>Це вони інших жителів лісу попереджають , що хтось чужий прийшов , будьте напоготові.
</span>Ми
дуже хотіли зустріти в лісі якась тварина : побачити лисицю з рудим
хвостом , або зайця - боягуза , або хоча б колючого їжачка . А особливо ми хотіли зустріти сірого страшного вовка і показати йому , що ми його зовсім не боїмося. Кожен з нас тримав по великій зручною палиці , які ми прямо на краю лісу зробили з великих сухих гілок. <span>Але нікого такого нам не попалося , видно , сорока всіх встигла попередити , щоб сховалися трохи краще.
</span></span><span><span>Але зате нам попалися гриби. Спочатку один хлопчик , який був у лісі вперше , закричав: "Ой , я щось знайшов ! " Ми подивилися - це був гриб. Ці гриби мені добре відомі. Це дуже хороші гриби. Вони
яскравого жовтого кольору і у них трошки дивна форма , вони можуть
виглядати як маленькі вазочки , але іноді - дуже перекручені . А найприємніше в цих грибах те, що вони ростуть дуже великими сімейками , розсипаються по всій галявині. Тому
всім нам відразу знайшлося заняття : ми дуже ретельно оглянули галявину
і зібрали кілька десятків цих симпатичних жовтих грибочків . Вони називаються лисички . <span>Ось як нам пощастило: лисицю ми не зустріли , але лисичок набрали.
</span>Трава теж почала жовтіти , але була майже зеленою. Ми вийшли на інший край лісу , поруч з великим лугом на лузі . Там стояв великий стіг сіна. І ми вирішили зробити там привал. Ми відпочили і пішли додому . Дорога додому чомусь виявилася коротшою , адже ми трохи втомилися і вже не зупинялися , щоб помилуватися околицями. Дома бабуся посмажила нам наші гриби з картоплею . <span>Вони виявилися дуже смачними.</span></span>
</span>
1. Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши(дієприслівник), підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали. 2. Повсідаються долі, сплівши(дієприслівник) ноги потурецьки , і гомонять - без світла, серед червоних райдуг від напаленої до вишневого кольору чавунної "буржуйки".
3. Поївши (дієприслівник) курей, італійці гуртами, найменше по двоє- троє, пхалися від двору до двору і шукали соб їжу за гроші.
4.Поліцаї пройшли повз шевця й Климка, навіть не глянувши (дієприслівник) на них. і той, що в кубанці, сказав другому.
<span> 5. Німець ждав його, стежачи(дієприслівник) за ним зосереджено, спідлоба.</span>