Жив-був король Прислівник. І був у нього син Навпаки. Завжди він робив все навпаки. Одного разу у короля стався конфлікт з королевою Іменник. Розпочалася у них війна і була вона дуже жорстокою, погубила дуже багато прислужників короля і самої королеви. Ось Прислівник і каже до сина свого:
- Сину, будь-ласка, закінчи цю війну. Піди до королеви і попроси, щоб вона закінчила війну.
- Гаразд, тату, я піду!
Ось дійшов до замку, і починає говорити з королевою, коли вона сидить на великому троні біля входу і тримає у руці посох, а біля неї стоїть її син Дієслово і брат Прикметник.
Ось і принц Навпаки каже:
- Королево Іменник. Будь-ласка закінчіть цю війну, бо вже дуже багато втратили прислужників і воїнів, як і мій батько, так і ви.
- Ну, я вже і сама думала посилати свого сина до вас просити перемир'я. Отже я згодна.
Ось і війна скінчилась. А король запросив королеву з її сином та донькою до себе в гості. Принцу Навпаки дуже сильно подобалася принцеса Навмисне. Ось як раз того самого дня, одружилися вони і зіграли дуже велике весілля. Облогодори меня лайком и поставь лучший ответ очень долго писал это все
У нашій школі є гурток народних промислів. Хлопчики, які навчаються там, прагнуть опанувати кращі традиції мистецтва нашого народу. Ще здавна українські вироби з дерева цінувалися у всьому світі. Особливим попитом завжди користувались скрині та скриньки, посуд, декоративні тарілки та інше. Народні майстри вміли у своїх витворах відобразити чарівну неповторність української культури. Отже, і хлопці вивчають спеціальну літературу, розглядають зображення чудових зразків різьблення по дереву. А потім вони намагаються створити щось своє, неповторне, і цим зробити хоч маленький внесок у скарбничку рідної культури. Чимало робіт юні майстри подарували малюкам із сусіднього дитячого садочка. Маленькі дітки отримують подаруночки і теж мріють швидше підрости і піти до гуртка. Корисну справу роблять юні майстри.
Вони вчаться шанувати рідну культуру і навчають малечу шанобливо до неї ставитися. Тільки за такого ставлення до народних надбань наш рідний дім, наша країна може все
Дружба, на мій погляд, це великий дар людині. Адже чим більше в тебе справжніх товаришів, тим більше ти відчуваєш підтримку у важких ситуаціях, допомогу у скруті та щиру радість за твої успіхи. Але також важливо бути самому чесним і щирим у стосунках зі своїми товаришами.
<span> </span>
<span> У мене багато знайомих, але справжніх друзів мало. Адже не кожного можна назвати своїм справжнім другом. Я вважаю, що такі стосунки мають пройти через певні випробовування та перевірку. І справа не в тому, чи дасть хтось переписати комусь невиконане домашнє завдання, чи підтримає тебе у сварці. Справжня дружба набагато глибша. Я пам’ятаю випадок, після якого мені було присвоєно почесне звання друга. Одна моя сусідка, така ж учениця, як і я, сильно захворіла. Протягом тривалого часу їй не можна було виходити на вулицю, тому вона пропускала заняття. Оленка, так її ім’я, вчилася дуже добре, тому сильно переживала за пропущені уроки. Хоча в неї і були номери телефонів її класного керівника й однокласників, та це допомагало лише частково. Вона могла дізнатися, яким було домашнє завдання, але новий матеріал досить часто був складним і незрозумілим. </span>
<span> </span>
<span> Одного разу Олена звернулася до мене по допомогу. І так сталося, що з багатьох предметів завдання в нас були однакові. Я погодилась допомагати їй. Час, який ми проводили разом, минав швидко і весело. Оленка була не лише розумною, але цікавою і чемною дівчиною. Коли вона після хврроби прийшла до школи, то вразила вчителів своєю підготовкою. Та й у мене з багатьох предметів оцінки підвищилися. Відтоді ми товаришуємо і Оленка називає мене справжньою подругою.</span>
До засобів милозвучності української мови належать:
1. велика кількість голосних звуів у мові
2. Уникнення збігу приголосних, тобто спррощення у їх группах
3. наближення речень до поезії завдяки функціонуванню побічного наголосу