Що для мене найдорожче?
Чи замислювались ви над тим, що вважаєте за скарб, а що відкидаєте на другий план?
Коли я чую слово "найдорожче" завжди уявляю собі не скарби і міхи грошів, а свою щасливу сім'ю і мир на моїй Батьківщині. Бо як зігріває душу в скрутний час мамина посмішка, татусеві поради та щирі обійми сестри! Дуже приємно, переглядаючи новини, чути, що для діток збудували нову школу, врятували тисячі хворих людей та підвищили пенсіі. Проте боляче чути, що гинуть солдати, руйнуються сім'ї та гинуть невинні діти, а все через війну.
Варто наголосити: буде мир - буде й щастя!
Чому людина повинна дбати про тварин ,особливо про тих, які вимирають?
Кожна
людина повинна пам'ятати про те, що тварини є частини екосистеми Землі.
Саме тому ми повинні дбати про них, а особливо про види, що вимирають.
Але що ж може зробити людина для захисту тварин? По-перше, слід жити в
гармонії з природою. Це означає, що не варто забруднювати
місця, де мешкають тварини, турбувати їх, вбивати на охоті.
По-друге, слід ставитись до усіх тварин з особливою увагою:
підгодовувати, надавати притулок, у холодні часи допомагати укриттями.
Допомагати
тваринам зовсім не важко. Майже кожне місто нашої країни має притулки
для тварин, де можна взяти собі додому собачку чи котика. Проте через
моду на бульдогів та йоркширських тер'єрів дворові собак та коти занадто
довго чекають на свого господаря. Виходить, що тварини страждають через
нас. Через людей вимирають і сотні видів, адже частіше за все метою
цього є полювання з ціллю наживи або створення нової прикраси чи шуби.
Давайте не будемо турбувати природу своїм вторгненням, а будемо
піклуватися про все живе, що в ній є!
<span>Світає. На вулицях сонного похмурого міста не видно ні душі.Холодну землю вкриває товстий шар срібно-сліпучого снігу. І здавалося, що то не сніг, а велика білосніжна ковдра, що огортає собою всю землю. Ще вчора опустілі, немов сиротини дерева сьогодні стали ошатно вбраними та пишними. Тепер на них з`явилися сяючі прикраси і їх уже не можна назвати бідними та самотніми. Дахи будинків, верхівки дерев, уся поверхня землі обсипана снігом, який здалеку здається коштовностями, діамантами та самоцвітами. І вся та неземна краса, немов змушує тебе поринути у казку до величного, наче вирізьбленого з дорогоцінного алмазу, палацу Снігової Королеви. Раптом з напів крижаного, таємничо-похмурого, закутаного у зимову казку чарів та невідомостей неба, як з глибокої сірої безодні, полетіло сліпуче, срібне конфеті. Маленькі сніжинки, немов створені рукою найталановитішого у світі майстра мініатюри,повільно та легко кружляли у вихорі зимового вальсу. Повертаючись з казки до реальності перед нашими очима те ж саме місто, тільки тепер на його вулицях шумно та гамірно, багато людей.
І все ж щасливий той хто перший побачив красу зимового ранку!</span>
Вже пришла весна. Медведi,ïжаки вже проснулись. Свiтить сонечко,пташки спiвають,а ми поïхали збирати першi пiдснiжники. Снiг вже давно розтагув. Весна iде - веснi дорогу.