Кожна людина має своє призначення у цьому світі, тому й має улюблену справу, яка є підгрунттям її мети. Звичайно , як і кожна людина я б хотіла досягти упіху , проте, на мою думку основною запорукою упіху є чисте місце , де й відбуваються головні дії для досягнення певної мети. Зазвичай, діти, а особливо підлітки, не дуже люблять прибирати власну кімнату, хоча насправді це так просто, а у деяких моментах навіть дуже цікаво. Стартом моєї "подорожі" є протирання різних поверхонь від пилу, а от потім я беру в руки віник або пилосос. Іноді , як я вже говорила, це дуже весело, оскільки , на мою думку , танцювати і співати за допомогою пилососа велело. Невдовзі й книги та різна канцелярія стають на свої місця- мої вправні ручки швидко справляються.Згодом я беруся за миття підлоги, до речі ,тут теж не обходиться без веселощів: таке відчуття , що я ніби на роликах чи коньках- губки гарно підходять на цю функцію.Бувають також випадки, коли постільну білизну мого невеличкого та водночас охайного ліжка перу я, звичайно за допомогою пральної машини.Здавалося б , що " прихід весни" закінчився , але не звернути увагу на квітуче пдвіконня я не можу: рослини з радістю "п*ють "воду.
Н.в. пятсот сорок один Р.в. пятиста сорока одного Д.в. пятистам сорока одним Зн.в. пятсот сорок один Ор.в. пятистами сорока одними М.в. на пятистах сорока одному
Тому що в давніші часи родина могла собі дозволити купувати (як тоді казали "справити") одяг досить рідко. Він коштував доволі великих грошей як на тодішні заробітки. І якщо заради обновки приходилось рік відкладати в скриню лишню копієчку, то потім, відповідно, і дбали про цю річ, берегли. З іншого боку стан одягу говорив тоді, як говорить і зараз, багато чого про самого носія та його вдачу. Людина в порваному, неохайному чи брудному вбранні навряд чи викликає до себе повагу інших