<span>Твір - роздум над розповіддю Джеймса Олдриджа «Останній дюйм». Крізь усе життя Джеймс Олдридж проніс любов до простих людей, до природи, зберіг захоплення риболовлею і полюванням. Його оповіданнями захоплюються і діти, і дорослі. Тема дитинства представлена письменником в єдності людини і природи і через красу чистих людських взаємин. У австралійському циклі оповідань Олдридж з величезною майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка Едгара. У своїх невеликих творах Олдридж прагнув показати силу і красу людини, її величезні можливості. Письменникові належать слова: «У мене є оповідання »Останній дюйм«. Його суть в тому, щоб своєчасно зупинитися, не перейти кордону. Насправді ж - це метафора. Сьогодні у світі накопичено стільки зброї, яка на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою виявилася людство. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність за долю світу, за долю цивілізації… Щоб останній дюйм не був пройденим. Щоб були люди на Землі…»</span>
<span>Новела «Останній дюйм» захоплює нас не стільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. Герой - пілот - береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні і тяжкі переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб за всяку ціну врятувати сина, а головне - зламати глуху стіну відчуження, здолавши той «останній дюйм», який відділяв його від власної дитини. Деви - десятирічний хлопчик, який розумів, що мати їм не цікавиться, а батько - стороння людина, «різка і небагатослівна». Хлопчик гостро відчував свою самітність і турбувався, що ж з ним станеться, якщо батько не випливе з морської глибини. Після обіду Деви запитує батька про те, чи відомо комусь про їх місцезнаходження. І, як завжди, батько грубувато відповідає: «Ти не бійся, нічого з тобою не станеться»! Історія поранення Бена примушує хлопчика забути про свої невеселі думки і серйозно віднестися до того, що сталося. Обличчя Деви було «сповнене жаху», а від крові на руках він «зеленіє», голос його тремтить від сліз і хвилювання. Уперше Бен придивляється до сина і думає: «Він, здається, хлопчик розвинений». Так, цей хлопчисько «був чимось схожий на нього самого : за дитячими рисами ховався, можливо, твердий і навіть невгомонний характер». Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Якщо він і несподівано загине, Деви залишиться сам, і його не скоро знайдуть в цій пустелі, а може, взагалі не знайдуть.</span>
<span>Описуючи епізод подолання хлопчиком останнього дюйма, Олдридж розкриває жах і хвилювання, яке чманіє дитиною. Обличчя Деви зосереджене, уважне. Він повинен зробити роботу дорослого чоловіка. Здається, він і сам вже подорослішав. У нього з'явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька. Так, дійсно, в житті не раз настають або залишаються останні дюйми, і найголовніше, що у Бена тепер є ціле життя, якому подарував йому син. Джеймс Олдридж неодноразово звертає увагу читача на описи моря, пустелі, поведінки героїв. Адже саме в цих фрагментах твору з'явилася думка письменника про призначення людини, про її духовну красу. Тема відповідальності є однією з найважливіших, оскільки людина - творець своєї долі. Письменник підкреслює, що він - досконалий твір природи і повинен, бути гідний того місця, яке займає у світі природи.</span>