1)Строение
2)Среда обитания
<span>3)Питание</span>
потому что происходит фильтрация крови в капсуле нефрона: через капилляры могут пройти только низкомолекулярные соединения (витамины, аминокислоты и т.д.), далее в извитом канальце эти низкомолекулярные соединения (кроме ненужных частиц) проникают в сосуды обратно в кровь. На этом этапе заканчивается образование первичной мочи и начинается реабсорбция - образование вторичной мочи.
Основні рівні регуляції біосинтезу:
1. Регуляція синтезу білка на стадії реплікації
Регуляція на даній стадії можлива шляхом додавання (або видалення) кодують (або регуляторних) ділянок на ДНК. Суть даного способу полягає в наступному: якщо видалити матрицю ( "демінуція"), то і синтезу білка з неї не буде, а якщо збільшити дозу певного гена в ДНК ( "ампліфікація", "мультиплікація"), то з'явиться можливість прискорити побудову білків на багатьох однакових матрицях
2. На рівні транскрипції.
варіанти:
- Групова репресія генів білками - гистонами;
- Ампліфікація генів - збільшення числа копій заданого ділянки ДНК або гена. Досягається в результаті багаторазового синтезу ДНК в одному і тому ж реплікативного міхурі. В цьому випадку транскрипція буде можлива відразу з декількох копій гена, що збільшується швидкість транскрипції. Ця регуляція вивчається у пухлинних клітин, які здатні до амліфікаціі;
- Регуляція сигналами-підсилювачами. Сигнали-підсилювачі - енхансери - виступаючий ділянку ДНК, який може бути значно віддалений від промотора. Під дією енхансера спостерігається більш ніж 200-кратне збільшення швидкості транскрипції. Діє неспецифічної, посилюючи транскрипцію багатьох генів.
3. регуляція на рівні процесингу іРНК:
- Дозвіл або заборона процесингу. Так, не всі пре-іРНК перетворюються в зрілі мРНК: пре-іРНК
- Диференційний (альтернативний) процесинг. У клітинах еукаріот можливий різноманітний процесинг, тому твердження 1 ген1 білок для них не завжди справедливо. Це відбувається в результаті втрати деяких екзонів.
4. регуляція на рівні трансляції:
- Тотальна репресія або активація трансляції при зміні активності і кількості білкових факторів (ФМ і ФЕ);
- Виборча дискримінація іРНК, наприклад, при інфікуванні клітини вірусом транслюється вірусна РНК, а РНК господаря дискримінується.
- Механізм підвищення ефективності трансляції включає освіту полісом - це комплекс кількох рибосом з однієї іРНК. Відстань між сусідніми рибосомами становить 80 нуклеотидів.
А)двигательный неирон
В)Нервная клетка, проводящая информацию на
эффекторы (обычно мышцы), от
центральной нервной системы (ЦНС), таким
образом вызывая соответствующую
реакцию/ передает импульс
Лейкоци́ты (от греч. λευκως — белый; κύτος — клетка) — белые кровяные клетки; неоднородная группа различных по внешнему виду и функциям клеток крови человека или животных, выделенная по признаку отсутствия самостоятельной окраски и наличия ядра.
Главная сфера действия лейкоцитов — защита. Они играют главную роль в специфической и неспецифической защите организма от внешних и внутренних патогенных агентов, а также в реализации типичных патологических процессов.
Все виды лейкоцитов способны к активному движению и могут переходить через стенку капилляров и проникать в ткани, где они поглощают и переваривают чужеродные частицы. Этот процесс называется фагоцитоз, а клетки, его осуществляющие, — фагоцитами.
Если чужеродных тел проникло в организм очень много, то фагоциты, поглощая их, сильно увеличиваются в размерах и в конце концов разрушаются. При этом освобождаются вещества, вызывающие местную воспалительную реакцию, которая сопровождается отеком, повышением температуры и покраснением пораженного участка.
Вещества, вызывающие реакцию воспаления, привлекают новые лейкоциты к месту внедрения чужеродных тел. Уничтожая чужеродные тела и поврежденные клетки, лейкоциты гибнут в больших количествах. Гной, который образуется в тканях при воспалении, — это скопление погибших лейкоцитов.
Тромбоци́ты (кровяные пластинки, бляшка Биццоцеро) (от др. -греч. θρόμβος — ком, сгусток; κύτος — вместилище, здесь: клетка) — мелкие плоские бесцветные тельца неправильной формы, в большом количестве циркулирующие в крови; это постклеточные структуры, представляющие собой окружённые мембраной и лишённые ядра фрагменты цитоплазмы гигантских клеток костного мозга — мегакариоцитов. Образуются в красном костном мозге. Жизненный цикл циркулирующих тромбоцитов составляет около 7 дней (с вариациями от 1 до 14 дней) , затем они утилизируются ретикулоэндотелиальными клетками печени и селезёнки.
В среднем количество тромбоцитов в крови составляет 1,4—3,4 Г/л. Тромбоциты исследуют методом Фонио: на один миллион эритроцитов в норме приходится 60—70 тысяч тромбоцитов
