http://4database.org/archives/426
2 двохстам 3 сімдесят три цілих п'ять десятих.4 одинадцять цілих п'ять десятих.5 сто.7експлатацію 8.чотири в першому
Шашлик має незрівняний смак і запах
на останньому дзвонику зустрiлися випускник та п'ятикласник:
-Ну пощастило тобi ,вже йдеш з цiэйi школи.
-Нi не пощастило , адже школа -це другий дiм , ти лишень уяви :тобi час iти з власного дому.
-Так це сумно , проте тобi не треба буде виконувати домашнэ завдання
-О нi, ти помиляэшся я матиму домашнэ завдання та навчання буде уже складнiшим, проте я цього не знав коли був у п'ятому класi . Думав навiщо вчитися? А зараз жалкую.
П'ятикласник задумався та сказав:
-Я буду гарно вчитися.Обiцяю!
Випускник посмiхнувся та iз сумом на обличчi попрямував додомую
Дружба, на мій погляд, це великий дар людині. Адже чим більше в тебе справжніх товаришів, тим більше ти відчуваєш підтримку у важких ситуаціях, допомогу у скруті та щиру радість за твої успіхи. Але також важливо бути самому чесним і щирим у стосунках зі своїми товаришами.
<span> </span>
<span> У мене багато знайомих, але справжніх друзів мало. Адже не кожного можна назвати своїм справжнім другом. Я вважаю, що такі стосунки мають пройти через певні випробовування та перевірку. І справа не в тому, чи дасть хтось переписати комусь невиконане домашнє завдання, чи підтримає тебе у сварці. Справжня дружба набагато глибша. Я пам’ятаю випадок, після якого мені було присвоєно почесне звання друга. Одна моя сусідка, така ж учениця, як і я, сильно захворіла. Протягом тривалого часу їй не можна було виходити на вулицю, тому вона пропускала заняття. Оленка, так її ім’я, вчилася дуже добре, тому сильно переживала за пропущені уроки. Хоча в неї і були номери телефонів її класного керівника й однокласників, та це допомагало лише частково. Вона могла дізнатися, яким було домашнє завдання, але новий матеріал досить часто був складним і незрозумілим. </span>
<span> </span>
<span> Одного разу Олена звернулася до мене по допомогу. І так сталося, що з багатьох предметів завдання в нас були однакові. Я погодилась допомагати їй. Час, який ми проводили разом, минав швидко і весело. Оленка була не лише розумною, але цікавою і чемною дівчиною. Коли вона після хврроби прийшла до школи, то вразила вчителів своєю підготовкою. Та й у мене з багатьох предметів оцінки підвищилися. Відтоді ми товаришуємо і Оленка називає мене справжньою подругою.</span>