Тебе вже більше не згадаю я . (додаток "ТЕБЕ"-кого незгадаю
він жив лише поезією. (додаток "ПОЕЗІЄЮ" -чим
я чула ці легенди вже давно.
дитина вже годину чекала свою матір.( додаток "матір"-чекала кого
дівчинка все шукала свого загубленого брата.
Читати - читаючий
писати - пишучий
малювати - малюючий
думати - думаючий
прикрашати - прикрашаючий
допомагати - допомагаючий
старатися - стараючий
старіти - старіючий
лисіти - лисіючий
штовхати - штовхаючий
ламати - ламаючий
вроде так
1) В небі , чистім і прозорім , сонце сяє .
2) Часом з'являлись білі хмаринки , довгі , худі й прозорі .
3) Поріг переступила жінка , закутана у велику сіру хустку .
4) <span>У Луцьку , славнім місті , зібравсь люд увесь .</span>
<span>5) І тиха осінь , мрійна , яснолиста , несла в серця надію і тривогу . </span>
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
<span>Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію... </span>
<span>Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому. </span>
<span>Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього. </span>
<span>Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм. </span>
