Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу, ......
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе!
Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
<span>В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!</span>
Одна з моїх улюблених казок — це українська народна казка «Кирило Кожум’яка». У ній розповідається про часи Київської Русі, коли народ вірив в існування людожерних зміїв.Головний герой казки — богатир Кирило Кожум’яка. Це працьовита могутня людина, яку боїться навіть жорстокий змій. Цей чоловік хоч і має страшенну силу, але серце в нього добре та справедливе. Малі діти розчулили його та вмовили піти на двобій зі змієм. Кирило переміг змія і став народним героєм.<span>Мені здається, що в образі змія наш народ показує всю ворожу силу. А хоробрий Кирило Кожум’яка — образ народного героя, який захищає рідну землю від ворогів.</span>
На малюнку бачимо: 1. Баба сидить на печі. 2. Кіт лежить на лаві біля печі. 3. На стіні висять рушники. 4. На печі намальовано український орнамент. 5. Прядеться кужель...
Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з’являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
<span>Цій же темі, а також гайдамацькому руху під керівництвом Залізняка і Ґонти присвячені й такі епічні полотна Старицького, як романи "Руина" і "Последние орлы" (1900), "Гайдамаки" та повість "Облога Буші".</span>