<span>Б) «Мать ушла на базар». Борис Емельянов. Рассказы о Гайдаре. Гайдар в Кунцево. </span>
1.У братьев Кирсановых не было хороших отношений с Базаровым. Николай Петрович относился к Базарову нейтрально, почти равнодушно. Павел Петрович же невзлюбил Базарова сразу же, как узнал о его нигилизме. Между Павлом Петровичем и Базаровым зародилась вражда. Сначала у них произошёл спор о нигилизме и отрицании Базаровым устоявшихся жизненных ценностей. Потом между ними произошла дуэль, на которой Базаров ранил Павла Петровича, но затем сам помог ему встать.
2.
"И природа — пустяки в том значении, в каком ты ее понимаешь. Природа не храм, а мастерская, и человек в ней работник".
"Рафаэль гроша медного не стоит, да и они не лучше его"
“Человек, который всю свою жизнь поставил на карту женской любви, а когда ему эту карту убили, раскис и опустился до того, что ни на что не стал способен, этакой человек – не мужчина... ”
<span>Почти с самого начала письменности на Руси появились летописи, т. е. исторические своды, хроники. В монастырях монахи вели пасхалии, таблицы, на которых вычисляли, какого числа будет Пасха, все праздники и посты, передвигающиеся вместе с днем Пасхи. В свободных клетках этих таблиц, или на широких полях монахи часто записывали какое-нибудь краткое историческое сведение, отмечавшее этот год, — или замечание о погоде этого года, или какое-нибудь необыкновенное явление. Например: "князь Василий Костромской умре", или "талая зима", "погиблое (дождливое) лето"; иногда, если ничего особенного в этом году не случилось, было написано: "тишина бысть", т. е. не было войны, ни пожара, ни других бедствий, — или: "ничесоже не бысть". Иногда вместо таких кратких заметок были вставлены целые рассказы, особенно интересные потому, что были написаны современниками или даже очевидцами события. Так, мало-помалу, составлялись исторические хроники, — летописи, — сначала в виде заметок на пасхальных таблицах, позднее — в виде самостоятельных летописных сводов.</span>
Вечер був тихим і теплим. Зорі були яскраві, а місяця зовсім не було видно. У такі ось миті зовсім не разраховуєшь на якісь несподіванки. Тим паче на неприємні. Думаєш про все одразу і в одночас ні прощо. Зовсім не хотілось навіть подумки повертатись до цих шкільних неприємностей. У школі цього останнього перед канікулами морок тиждня оголосил ярморок. Нічого кращого от детективного розслідування вони придумати не змогли. А, власне, ідея-то гарна. Відчути себе слідчим, позмагатися з реальними людьми. Можливо, вдасться зарекомендувати себе в новому колективі. Не те щоб дуже хотілося, але... Непогано було б розставити крапки над і на прикінці навчального року. Якраз чудова нагода поміркувати.
Вбито трьох, директор щник, десятикласники щось задумали. До речі загиблі моглиб поводитись якось тихіше, а не влаштовувати цирк у Їдальни. Так, не відволікаємось. Навіщо вбивати пана N. Більшість делетантів підозрюють А. Я теж на ньго думав спочатку. Наіграна сцена сварки на мойданчику, його зникнення... Але не збігається щось. Що? За сценарною характеристикою він не палка людина, до того ж розумна та раціональна. Що ще? Не надто ємоційна. Так. У спланованому вбистві сенсу немає. Мативу теж. Отже за цими та іншими показниками А скоїв ненавмисне вбивство у стані афетку. Щось не так. Все ж таки не так. Хіба, враховуючи його сценарну характеристику він би втік. Не схоже. Мислемо від зворотнього. А - не вбивця. Що ж сталось тоді. Пригадуємо всі обставини. Сварка була -це факт. І зустріч один на один у кабінеті теж. А останній бачив пана N живим. Можливо він дійсно поранив йонго. Алеж удар повинен був пом"якшити замисник, у який було воткнуто ножа. Якщо той удар і був причиною смерті N, то А обладає не аби якою фізичною силою. Це не так. Висновок: А дійсно поранив N у груди і зник (як і чому - покищо не важливо), але Т все ще був живим. То чому ж він не відгукнувся, коли ми стукали в двер? Чи він відгукнувся? Двері було замкнено з середени. Він хотів відчинити нам.... але ми вибили двері, натиснувши таким чином на рукять ножа. Ні. я кілька разів оглядав кабінет - на дверях жодних слідов. Мала б зостатися вм"ятина. Може це недочот постанови? Декарації підвли. Все ж шкільні масштаби... Хоча. Вбитий пан N вже вийшовши із образу пообідав в їдальні у всі на увазі, але, коли я з Сашою був на кухні, куди, до речи тим чи іньшим чином, відправляли усіх детективів, то бачив неприбрану тарілку з обідом, де була нетронута морква, яку пан N не їсть. На цей факт нашу увагу навмисно акцентуваоли і не раз. Тобдо пан N жив! Але як же усе іньше. Забагато думок на согодні. Завтра буде новий день. Я доведу цю справу до кінця. А зараз... зараз треба побути наодинці з зорями. Ох уж мені ці зорі...
N- ім'я вигадати)
1.словом убить можно
2. поспешишь и людей насмешишь
3.скажи мне, кто твой друг, и я скажу кто ты.
4.на безрыбье, и рак рыба
