Настала зима. Принесла з собою багато снігу та снігових заметів. Замела будинки і дороги, а воду в річці перетворила в лід.
«Всі бояться зими: - міркував хлопчик Саша, сидячи біля вікна, - звірі в лісі ховаються, пташки відлітають у теплі краї, а я не боюся!»
Саша вирішив піти у двір погуляти. Він одягнувся потепліше: шапка, комбінезон, рукавиці, валянки - все одягнув, як казала мама. Саша був слухняним хлопчиком.
У дворі було багато дітей. Настя, Соня і Сергійко разом з батьками ліпили сніговика; Тимофій грав з татом в сніжки, а Юля каталася на ковзанах. Саша хотів грати з ними разом і не міг вибрати з ким. Сашкові стало сумно. На вулицю вийшов гуляти Сашин тато з близнюками Сонею і Матвієм і запропонував усім місці побудувати велику гірку і всі погодилися. Діти допомагали возити сніг на санках, дорослі лопатами робили рівну насип. Старалися всі.
Гірку зробили. Гірка вийшла велика, дуже висока, висока - превысокая. Першим з'їхав Сашин тато, щоб перевірити гірку на безпеку і міцність. Потім він пояснив дітям, як треба кататися з гірки, а ще розповів про правила поведінки на гірці, щоб не було травм і ніхто не розбився.
«Мій тато-самий розумний», - подумав Сашко й радісно з'їхав з гірки. Потім покотилися близнюки Соня і Матвій і всі інші. Діти каталися по черзі, як велів Сашин тато.
А батьки дивилися на своїх дітей і раділи. Всім було весело. Це зима принесла такі зимові забави для дітей і дорослих, і тих, хто не боїться морозу.
Эшчен эшчен яратмый
Тырыш тырыш түгел
Ярдәмчел . Өлкәннәрне хөрмәт итми
Ялкау хәзмәт сөя
<span>надзвичайні пригоди юного Дика Сенда і його друзів у відкритому морі й нетрях тропічної Африки. Герої книги пройшли неймовірно важкий і довгий шлях – від берегів Нової Зеландії до Каліфорнії. Вони переборювали на своєму шляху й океанські простори, і африканські джунглі, населені дикими племенами людожерів і злих хижаків. Ці люди не були професійними моряками або досвідченими мандрівниками. Мисис Уэлдон і її п’ятирічної син потрапили в лихо, їй не на кого було розраховувати, крім Дика Сенда, п’ятнадцятирічного юнака, що служив молодшим матросом на кораблі її чоловіка. І Дикий Сенд зрозумів це, і виправдав довіру більше дорослих людей. Після загибелі екіпажа «Пілігрима» йому довелося стати капітаном шхуни й взяти на себе відповідальність за життя миссис Уэлдон і її малолітнього сина й стати капітаном своєї невеликої команди після того, як шхуна розбилася об рифи, а її пасажири виявилися в нетрях тропічної Африки. Чимало випробувань випало на їхню долю. Але важче всього було п’ятнадцятирічному капітанові, тому що від його дій, його рішень залежали доля й життя людей, які довірилися йому. І він виправдав їх очікування</span>
Не як не можно домалювати плакат