У XIV-XV ст. у різних країнах Західної Європи виникли руху проти панування католицької церкви. Ці рухи отримали загальну назву Реформація. Реформація являла собою широке суспільно-політичний та ідеологічний рух, спрямований проти римсько-католицької церкви і її ролі в політичній системі суспільства. Ідейною основою Реформації був гуманізм епохи Відродження. Ідеологи Реформації стверджували, що для спасіння душі віруючого не потрібен посередник в особі церкви. У зв'язку з цим вони виступали за ліквідацію церковної ієрархії разом з папою римським. Реформація розпочалася в 1517 р. з виступу Мартіна Лютера проти торгівлі індульгенціями (папськими грамотами, отпускавшими гріхи). Для позначення всієї сукупності напрямів Реформації (лютеранство, кальвінізм, цвинглианство, англіканство та ін:) вживається термін "протестантизм". На території Білорусі перші протестантські громади почали з'являтися в середині XVI ст. Найбільшого поширення тут отримав кальвінізм. У 1560-х рр. з кальвінізму виділилося рух антитринитариев (аріан) - радикальний напрямок, представники якого проповідували антифеодальные погляди. В аріанство виділяють дві течії: помірне, виступав за поступове зміна феодальних порядків, і радикальне, різко критикував кріпацтво, політику державного насильства, феодальні війни. До помірного течією антитринітаризм належали Симеон Нудний і Насильств Тяпинский. Ідеї Реформації в ВКЛ поширилися переважно в шляхетсько-магнатської середовищі (князі Радзивілли. Кишки. Сапіги, Ходкевичі. Тишкевичі та ін). Відомим представником реформаційного руху в ВКЛ, прихильником кальвінізму був Микола Радзівілл Чорний. Переважна кількість міщан і селян зберегли православну віру. Реформація у ВКЛ завершилася в кінці XVI ст. Шляхта і магнати з протестантизму повернулися в католицтво.<span>З</span><span> </span>другої половини XVI ст.<span> </span><span>католицька церква розпочала боротьбу за відновлення позицій католицтва. Цей рух отримав назву</span><span> </span>Контрреформації.<span>Одним з головних знарядь боротьби з Реформацією став</span><span> </span>орден єзуїтів,<span> </span><span>створений у 1534 р. і затверджений папою римським у 1540 р. Представники цього ордену були запрошені у ВКЛ у 1569 р. Головним ідеологом Контрреформації був єзуїт</span><span> </span>Петро Скарга. <span>Активними її прихильниками були</span><span> </span>Стефан Баторій<span> </span><span>і Сигізмунд III Лазу. Вони сприяли зміцненню католицької церкви, заохочували діяльність католицьких чернечих орденів. В результаті заходів Контрреформації зміцнилося економічне могутність і політичний вплив католицької церкви, відбулася клерикалізація культури. Заходи Контрреформації в Речі Посполитій були спрямовані не тільки проти протестантизму, але і проти православ'я. В рамках Контрреформації проведено об'єднання православної церкви Білорусі та України з католицькою, оформлене на Брестському церковному соборі в 1569 р. Контрреформація в Речі Посполитій фактично тривала до 30-х р. XVIII ст.</span>
Предпосылками Английской буржуазной революции явились экономический и политический кризис в Англии в XVII в.
Экономический кризис:
1. Огораживание
2. Введение новых пошлин королем без разрешения парламента
3. Монополия короля на производство, продажу некоторых товаров внутри страны
4. Незаконные поборы
5. Торговля монополиями
6. Рост цен
7. Расстройство торговли и промышленности
8. Усиление эмиграции
Политический кризис:
1. Смена правящей династии
2. Противостояние короля и парламента
3. Казнокрадство
4. Недальновидная внешняя политика
5. Женитьба Карла I на католичка
6. Роспуск Карлом I парламента
7. Гонения на пуритан
8. Ужесточение цензуры
Достаточно?
1.Гедимин
3.Тевтонский
5.Ягайло
6.Или количество или православие(смотри что подойдет)
7.Польша
8.Миндовг
<em>Аракчеев</em>- всесильный временник.
Ответ:
Очолюючи сім міністерств (включаючи міністерства оборони і внутрішніх справ) і водночас будучи прем'єр-міністром, ліквідував практично всі обмеження на свою владу, будуючи таким чином поліцейську державу. За його наказом на Сицилії була практично розгромлена мафія. Він сконцентрував усю владу в своїх руках як провідник, «дуче» (il duce) Фашистської партії, та спробував створити Італійську імперію, яка була б у військовому союзі з Третім Рейхом. Поразка Італії у Другій Світовій війні привела також до втрати влади Муссоліні.