Літо дбає-зима поїдає<span>
Стихла пісня - тихо стало над степом.
</span>Роса блищить на сонці - чисте срібло<span>
</span><span>Поглянув я на ягнята — не мої ягнята
</span>Зникає мова – зникає нація.
<span>Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
</span><span>Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить
</span>Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.
Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси;зраділа зелена трава і підняла листочки вгору<span>.
</span><span>Всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на Миколу</span>
<span>Дід Платон Півторак – рибалка, перевізник через Десну. Дід Савко – рибалка, перевізник через Десну. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. dovidka.biz.ua Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору сверт не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак</span>
<span>собачка Хвінка
</span><span>киця Варварка
</span><span>мишка Сіроманка</span>
Дно річки . Воно таке глибоке і загаткоае .
якщо двго вдивлятиь у воду можна побачити рибок . навіть здаєтця що там глибоко глибоко існує чарівний світ морскіх істот . річка мона така домга здаєтся зо вона ніколи не кінчится деякі річки мають свої секрети .
