а) При підготовці до виборів, я порадила б йому не бути таким впевненим у тому, що він у них переможе; робити усе можливе, щоб на виборах голосували саме за нього, а не сподіватися на свою вдачу, яка, з рештою, йому ніяк не допомогла.
б) Якщо б Сомко переміг у виборах гетьмана, я порадила б йому переманити на свій бік усих тих, хто голосував за Іванця, щоб не мати за спиною людей, які готові "списом встромить у спину" гетьману, бо це той - хто для них не повинен гетьманувати. Треба мати тільки прихильників, а не велику кількість ворогів при гетьмануванні, бо з цим "каші не звариш".
в) Коли Сомко отримав поразку у виборах гетьмана, я б порадила йому не опускати руки, всіма силами не давати іншим командувати собою. Але при цьому не треба йти на злочин, або "служити" своєму ворогу - Брюховецькому. Не треба задобрювати його та його "слуг". Якщо не можна нічого вдіяти - вдаватися до крайніх мір, тобто силою спробувати встановити справедливість.
Риторичні запитання - «За що мене, як росла я,
Люде не любили?" За що, як виросла, молодую вбили? Хто їй лихо хаподіяв?
Риторичні оклики - Боже мій! Святий Боже милий!
метафори - і заплакала лілея сльозою-росою, я гралася, забавлялась, а вона(мати) все вяла,аж гай звеселила
порівняння цвітом білим, як сніг білим , а весною, мов на диво, на мене дивились
епітети - острижену ганчіркою, лілея-снігоцвіт
Повість Ольги Кобилянської "Земля" створена на основі реальної трагедії братовбивства, яка сталася восени 1894 року в селі Димка, що на Чернігівщині. У своєму творі письменниця порушила вічну тему влади землі над селянином. Що ж призвело до такої жахливої трагедії? Чи можна пояснити вчинок героя вихованням, або середовищем? Читаючи повість Кобилянської, ми бачимо, що не вони вплинули на дії та вчинки героя.
<span>Брати Сава та Михайло з дитинства були оточені турботою та любов'ю батьків. Але Михайло перейняв щирість батька та матері, ніжну любов та повагу до землі, працьовитість, високі моральні цінності. А Сава став ніби його віддзеркаленням, повною протилежністю свого брата. Ми бачимо його потяг до землі. Але цей потяг — не любов! Не повага! Це — шалене прагнення будь-якою ціною заволодіти землею, збагатитися на ній. Впадає в очі жахлива пристрасть молодшого брата до вбивства живих істот (зайців, дрібних пташок тощо). Він не лише легко позбавляв життя тварин, але й відчував справжню насолоду від цього. Не дивно, що у зрілі роки саме в такому жорстокому серці виник потяг до справжнього злочину</span>
У цьому вислові згадують Тараса Шевченка. Майже ну кожному своєму вірші Тарас звертався до України, українців. Він прославляв нашу неньку. У багатьох своїх віршах і поемах він підтримував наш народ. Шевченко надзвичайно патріотична людина. Багато українців дуже поважають його, адже він не схилив голову чужому правителю. Він до кінця свого життя підтримував український народ.