Станы малой Азии - Фригия, Лидия. Потом - Финикия, Сирия, Египед, Мидия (Иран). Персидское царство - Парфия, Вавилон (Ирак), Персия (Иран). Страны Средней Азии - Бактрия (Юг тадж. и часть Афганистана),Согдиана (Тадж. и юг Узбекистана). Далее Гандхара (Пакистан), северн. Индия до реки Инд.
Вооооооооооооооооооооооот
Да,были. огромные шеты и длинные мечи и воинственные кленки
Природно-географічні чинники визначали тип житла й поселення, одяг та їжу, засоби зв‘язку і, зрозуміло, знаряддя праці. Географічні умови суттєво впливали на появу та розвиток міст і торгівлі, на політичне та духовне життя, на побут населення і традиції.
Оскільки термометр винайшли аж наприкінці епохи, людям, спираючись на власні відчуття, доводилось знаходити місця, де клімат був більш-менш помірним та постійно «переїжджати», коли спіткала якась стихія.
Дуже багато залежало і від ландшафту. На рівнинах вони будували села, а пагорби використовували для зведення оборонних споруд, неприступних замків.
Природні рубежі, передусім річки, слугували кордонами між державами. Виходи до морів та океанів, наявність зручних бухт і повноводних річок сприяли розвиткові мореплавства, водного транспорту, рибальства й торгівлі. Основними торговельними шляхами Середньовіччя стали Середземне та Балтійське моря.
Упродовж майже всієї епохи Середньовіччя Західну Європу вкривали дрімучі, непрохідні ліси. Деревина значною мірою замінювала людям залізо, камінь, вугілля, була основним будівельним матеріалом. їстівні дари лісу: дичина, мед, гриби, ягоди, дикі трави тощо — складали основу харчування середньовічної людини.
