П'яте колесо до воза - як собаці п'ята нога (щось зайве, не потрібне);
Грати на нервах - нерви тріпати( дратувати);
Підвести під монастир - підводити під халепу ( поставити когось у скрутне становище);
Сидіти склавши руки - ґав ловити (нічого не робити);
Крутитися як білка в колесі - крутитися як муха в окропі( тяжко трудитися);
Між молотом і ковадлом - між двох вогнів (небезпека з усіх сторін);
Бісики пускати - очима стріляти (залицятися);
Забивати памороки - забити тямки (заплутати);
Умиватися слізьми - ріки пускати (плакати);
Вбиватися в колодочки - вбратися у пір'я;
Води не замутить - і теляти не зачепить (тихий, сумирний);
Піймати облизня - піймати вітра в полі ( нічого не отримати);
Піймати на гарячому - за руку зловити (бути свідком неправомірних дій);
Між небом та землею - ні туди ні сюди( перебувати у невизначеному становищі);
Записати собі на лобі - в тямки вбити (запам'ятати);
Замовляти зуби - забалакувати зуби ( переводити розмову на щось інше);
Передати куті меду - перегнути палку ( перевищувати норму);
Межи хатою і коморою заблукати - заблукати у двох соснах (заплутатися у чомусь простому).
<span>Моя семья многочисленная, шумная и веселая. Мой папа – моряк дальнего плавания, поэтому дома бывает редко и для нас – это настоящий праздник. Моя мама – просто мама, потому что она воспитывает нас, не покладая рук, стараясь таким образом привить своим детям самые лучшие качества характера и жизненные ценности.</span> Мы еще сладко спим в своих кроватках, а мама уже возится на кухне. Белье стирается, бульон кипит, чай заваривается, тесто подходит, каша упаривается. Мама, приглядывая за всем сразу, ловко скользит утюгом по простынкам и наволочкам. После завтрака у нас начинаются занятия. Самые маленькие, двойняшки, играя в зоопарк, учатся называть зверей, а погодки пяти-шести лет читают азбуку. Мама терпеливо разъясняет все, что непонятно или не получается. Попутно приготовленный, обед отправляется в теплую духовку и мы, помогая друг другу одеться, идем на прогулку. <span>Мама уводит нас в городской парк, где мы, распахнув глазенки, любуемся золотой осенью. Мама рассказывает интересные истории о щедрой, богатой урожаем, хозяюшке, которая подарила нам полные кладовые полезных овощей и фруктов. Мы собираем колючие, лопнувшие каштаны, и мама помогает добыть из них блестящие, коричнево-рыжие плоды.</span> Сытный обед нагоняет сонливость, и мама укладывает нас в кроватки. А у самой в это время куча дел: перемыть посуду, убраться в квартире, сбегать в магазин, приготовить ужин и, хоть на минутку, глянуть на себя в зеркало, чтобы убедиться, что она все так же стройна, изящна и красива. Ведь скоро папа возвращается из рейса, и мы все вместе отправимся его встречать в морской порт. <span>Мамины руки, словно две волшебные палочки, творят настоящие чудеса. Мы вырастем и будем с благодарностью целовать эти родные, заботливые, неутомимые руки нашей мамы.</span>
Кожна людина унікальна. Ця унікальність забезпечена не тільки природою, але і соціально, психічно, особистісно. До того ж у всіх нас різний досвід, і навіть одну і ту ж ситуацію люди сприймають по-своєму. Все це накладає на нас певну відповідальність, оскільки ніхто точно не може сказати, що нам робити, і до чого прагнути. А найстрашніше те, що часто ми самі не можемо цього знати.
У кожної людини є певний потенціал. Потенціал – це сила для здійснення чогось. Хтось народжується з потенціалом великого спортсмена, хтось народжується музичним генієм, а хтось має вроджені здібності до співчуття і цілительству. Питання лише в тому, розкриється цей потенціал іл ні, чи будуть у людини можливості займатися спортом, або батьки-алкоголіки прищеплять йому звичку випивати. Якщо музичний геній народиться в сім’ї робітників, ймовірність того, що він зможе проявити свій потенціал теж істотно знижується. Звичайно, це не означає, що немає композиторів з сімей робітників, а це означає, що багато людей так ніколи і не розкривають свій геній, тому що в навколишньому світі немає умов для його розвитку.