Как по мне лучшее лекарство от грусти - это интересная книга и чашка горячего чая или кофе .
<span>Нещодавно здавалося, що все на свiтi так легко i просто. Ось твiй дiм,
твоя школа, твої друзi. У тебе немає жодної хвилини вiльної. Поки що ти
- дитя, тому й не замислюєшся над тим, чи радiсно, щасливо тобi жити у
свiтi, повному тривог, сльоз, розчарувань. Але час, як вiдомо, невпинно
лине вперед, летить, як швидкий потяг у незвiдану далину.</span><span>I ось ти вже дорослий. Одразу ж з’являються звiдкись проблеми,
невирiшенi питання, i все це змушує нервувати, непокоїтись, тривожитись.
Ти стаєш неурiвноваженим, а, часом, навiть, злим. Це природно, бо ти
вступаєш у зовсiм новий для тебе свiт, свiт Дорослих. Чомусь одразу
закiнчується безтурботне, радiсне дитяче життя… I ти починаєш
розумiти, що воно вже не повернеться. Нiколи…</span><span>Тобi здається, що разом iз дитинством вiдiйшло у вiчне минуле i щастя. I
тобi хотiлось би зупинити тi прекраснi хвилини, хотiлось би, щоб вони
тривали вiчно, щоб повернулось щасливе дитинство, а ти лишався назавжди
щасливим дитям. Але, на жаль, ця сторiнка твого життя вже перегорнута,
i, як би ти не кричав, бажаючи зупинити ту щасливу мить, тебе нiхто не
почує, а слова твої назавжди лишаться беззвучними нотами, якi розтануть
у всесвiтi, не почутi нiким i нiчим.</span><span>Поступово ти починаєш вiдчувати вiдчай, ти думаєш, що твоє щастя нiколи
не прийде до тебе. Ти звикаєш до цiєї думки i тодi… перетворюєшся на
людину, яка вже нiчого не чекає вiд життя i не вiрить, що все ж є воно,
щастя. I тодi…</span><span>мре, вiддавши душу дияволовi. Хлопець погодився, бо вважав, що це його
останнiй порятунок. Але ж не знав вiн, як помилявся. Юнак уже так звик
до свого безрадiсного i безбарвного життя, що зовсiм забув, що означає -
бути щасливим. I прожив вiн усе своє життя, так i не побачивши i не
вiдчувши нiчого прекрасного. Мабуть, не судилося його вустам вимовити:
“Щаслива мить, зупинись!”</span><span>Ось така сумна легенда про людину, яка не вiрила у власнi сили i не
проростила у своїй душi хоча б тендiтнi пагiнцi надiї на щастя. Мабуть,
не згадались йому Лесинi слова: “Без надiї таки сподiваюсь!” Юнак нiчого
не робив для того, щоб бути щасливим, його душа завмерла, лише iнколи
спалахував вогник надiї на те, що вiн подивиться скоро, незабаром на
годинник i вимовить магiчнi слова, але був той вогник дуже слабким i
безвольним, що майже одразу згасав, перетворювався на попiл. Чи можна
бути таким? Нi! Адже з’явився ти на свiт, щоб жити, дiяти, творить;
радiти i сумувати, з усмiшкою на вустах зустрiчати своє щастя.</span><span>Ти повинен вiрити у своє радiсне, тепле i сонцесяйне майбутнє. Повинен
боротися за нього, ти повинен вболiвати за своє щастя. Так, ти
повинен…</span><span>I неодмiнно воно, це жадане щастя, прийде до тебе. Воно увiйде у твою
душу тодi, коли ти цього i не чекаєш. Воно розмалює твоє життя яскравими
фарбами, вiд чого ти засяєш i полетиш на крилах щастя далеко-далеко,
туди, де iснуватимеш тiльки Ти i твiй казковий щасливий Свiт. Свiт
щастя…</span><span>Звичайно, у кожного вiн свiй. Хтось любить грошi, коштовнi речi,
палаци-хороми; хтось любить зверхнiсть, любить бути головним, iнший
чекає вiд життя тепла, сiмейного затишку. У всiх – своя щаслива мить.</span>А у мене – дитинство, все ж дитинство, як же хороше почувалося менi там!<span>Ще донедавна здавалося, що все в життi так легко i просто…</span>
1. Деталь называется опора.
2. Деталь изготовлена из бронзы.
3. Масштаб чертежа 1:1.
4. На чертеже заданы: главный вид (фронтальный), вид слева (профильный).
5. Деталь представлена следующим набором геометрических тел: в основании детали лежит цилиндр, диаметром 50 мм., высотой 8 мм. На центр цилиндра установлена четырехугольная призма, с равными сторонами размером 24 мм. По центру детали, на всю её высоту просверлено отверстие диаметром 16 мм.
6. Штриховыми линиями на главном виде показано отверстие. Отверстие имеет форму цилиндра.
7. Элемент детали окружность, является цилиндр, который лежит в основании детали. Диаметр 50 мм., высота 8 мм.
8. Габаритные размеры детали 45х50х50 мм.