<span>собаками загнаний на списи, стікаючи гарячою кров’ю в останній несамовитості
гриз залізо наконечників трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно
скрикувало в тисячних вогнях, воно ось-ось мало вибухнути червоною кривавістю.
Але звір, видно, відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті, прагнув
уникнути того кінця, після якого вже не буває початку. Переповнений передсмертним
риком, він жахнув з кола знищення. Його
затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний
проміжок. Задране в лютій зневазі, рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха
вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Умить лишив кабан у тій
улоговині людей собак гострі, довгі списи і помчав по схилу вгору, де самотньо
приглядався до ловів князь Ярослав (П. Загребельний).
</span><span />
<span> Мій робочий день починається о сьомій годині ранку. Я прокидаюсь, вмиваюсь, одягаюсь, снідаю і о восьмій годині виходжу до школи. Перший урок починається о восьмій тридцять. У школі ми вивчаємо різні предмети: математику, українську мову, історію. На уроках я уважно слухаю вчителів, відповідаю на їхні запитання, виконую вправи та завдання. На перерві ми відпочиваємо.Нам дуже весело у школі.
Отак починається мій день.
</span>
Приїхавши у Карпати ми весело сміялися, радіючи чудовим краєвидам
<span>Найбільш досвідчені контактери з НЛО в Україні живуть у селищі Яблунівка Макарівського району Київської області. НЛО завітало до них ще у 1989 році. "НЛО приземлялося на полі за моїм городом, — згадує місцевий житель Микола Сліпченко. - Я побачив вогненну кулю, і перша думка обпекла. Подумав, горить будинок. Придивився, і на душі відлягло. Зрозумів, що на колгоспному буряку приземлився якийсь яскравий об’єкт. Покликав дружину, дітей, сусідів. Деякі односельчани крутили пальцем біля скроні, мовляв, «смикнув» склянку — от і ввижається. А ті, хто прибіг, змогли побачити НЛО з відстані 300-400 метрів. Це була золотава, але не сліпуча, а приємна для очей величезна куля діаметром 5-6 м. Всередині неї явно проглядався трикутник. Таким його побачили всі дорослі. А всім дітям чомусь було видно трикутник з кулею всередині"
Або цей - </span><span> Вони постукали у вікно пізно ввечері. Маленькі, з металевими вусами і антенами на голові вони спочатку довго дивилися на мене маленькими червоними оченятами, а потім тихо спитали: "Чого хоче ясновельможна пані?".</span><span>"Нічого", вимовила я - "лише твір про НЛО написати з неологізмами і застарілими словами". "НЛО не буває" - бадьоро відповів один з дивних чоловічків. "Це уфологічний ексцес неповної середньої освіти". " Саме так. А ще це псевдономінативна модель пурістичного і евфемістичного характеру." "А що це таке?" - перепитала я. "А ми не знаємо" - гуртом відповіли антеноносні істоти і полетіли у височинь. І от я сиджу і гадаю: чи вони правду казали чи ні. Мабуть правду - всі знають що НЛО схоже на тарілку, а вони прилетіли у великій філіжанці кави.</span>
[ й а ш ч і р к а ] напевно
