Керуючий зборами, дисциплінований робітник, дзвонити до міністерства,
вітаємо з першим вересня, швидкість грузовика, горючо - мастильні матеріали,
властивий керівнику, він є членим комісії
Як чудово виглядає зимовий ліс і як гарно в ньому на прогулянці! Все навкруги біле, вкрите м’яким пухнастим снігом. На гілках могутніх дерев, особливо на широких лапах вічнозелених ялинок, уляглися невеликі купи снігу, схожі на справжні шапки. Всі дерева схилилися, напружені снігом. Коли така шапка падає з гілки, вона розпрямляється і ніби вистрілює, прагнучи до неба.
Небо блакитне і чисте, ніби сльоза. На сонці блищить сніг, переливаючись та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи. Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні зірочки.
Дерева в лісі скрізь вкриті не тільки снігом, але й інеєм та памороззю. У лісі зимовим днем тихо, здається, що всі сплять, вкриті білосніжною ковдрою. Звуки у морозному повітрі дуже швидко розносяться і лунають на далеку відстань. Тому чути, що сплять все ж таки не всі – ось ворона каркнула, ось і сорока застрекотіла, а ось подала голос ще якась зимова пташка. А зовсім поряд цвірінькає синичка. На прогулянку я взяв трохи хліба і борошна, тому ж насиплю його пташкам, бо в зимовий час їм приходиться дуже скрутно і находити собі їжу на землі, вкритій сніговим покривалом, зовсім важко.
Ні, точно, сплять в зимовому лісі не всі. Ось і чиїсь сліди на чистому снігу. Хто ж тут бігав? Скоріш усього, це заєць у своєму білому зимовому кожушку рятувався від зголоднілого сірого вовка або від рудої красуні – лисиці.
Сонце взимку ховається дуже рано, тому не треба баритися. Мені пора поспішати додому, бо на капелюшках ялинок рожевіє сніг, а білі стрункі берізки самі стають рожевими та золотавими. Ось спочатку блакитні, а потім фіолетові і сині тіні прокрадаються по снігу між мовчазних дерев. Небо починає червоніти на заході, а зі сходу стрімко іде темрява, яка за лічені хвилини нагонить подорожнього і вимусить його поспішати до своєї домівки. Вже можна побачити навіть тоненький серпок молодого місяця.
<span>Вечоріє, становиться значно холодніше. А я повертаюсь додому, йдучи назад по своїх слідах, ще раз притоптуючи хрусткий сніг. І тільки-но я вийшов з лісу, обернувся, а ліс уже зовсім чорний на фоні синього снігового килима. На добраніч, тихий та привітливий зимовий ліс, вкритий прекрасним зимовим покривалом, ми ще побачимось!</span>
На данний момент телефон - це не розкіш адже майже у кожної людини є мобільний телефон для різних людей різні телефони наприклад: ви думаєте чому у бабусь старенький та не новий телефон? - А тому що бабусі він лише необхідний для того щоб подзвонити та спитати як справи! і все. А якщо подивитись у дітей та підлітків нові телефоні брендових фірм таких як Apple SAMSUNG ті деякі можелі які коштують не менше ніж 4000 тис. Грн. для того щоб показати своім одноліткам що вони крутіше ніж інші. Тож для чого вам потрібен телефон таким ви і користуєтесь
Я дуже люблю читати, від кожної книги в мене мороз по кожі, бо вони дуже цікаві, дивовижні. Та найбільш цікава це книжка Роальда Дала "ВДВ (Великий Дружній Велетень) ". В цій чудовій книжці описується про дівчинку з приюту, яка випадково попала до світу велетнів впавши у мішок гіганта. Для ВДВ спочатку це було дуже несподівано, людей в світі велетнів ніколи не було. Він з дівчиною дуже здружився, тому намагався її зберегти в його безпощадному світі людожерів, бо гіганти ненавиділи людей і хотіли дівчинку з'їсти. В результаті дівчина стала жити в сім'ї королеви, а велетень став приходити у гості до своєї маленької дівчинки.
Я іду до школи стежками. Ой мамо мене зоболіло плече. Мені в цій шапочці так тепленько!!!!!