Из жителей Луганщины (точнее уроженцев нынешней Луганской области) отличились (сугубо мое мнение) два генерала.
1. Иван Егорович Шевич. Командовал в первой гвардейской дивизии бригадой. Погиб под Лейпцигом в битве Народов.
2. Николай Иванович Депрерадович. Командовал первой гвардейской дивизией. Произвел блистательную атаку под Аустерлицем.
Вежа Мурована-<span>Пам’ятка замкової архітектури ХІV ст. єдиний в Україні, країнах СНД і Балтії зразок донжона (одновежового оборонно-житлового замку)
</span>Луцька надбрамна вежа-<span>Пам’ятка міської оборонної архітектури ХVІ ст. З 1985 року – експозиція другого в Україні Музею книги та друкарства.
</span>Житловий будинок Шейненберга-<span>Пам’ятка міської архітектури ХІХ ст. З 1991 року – приміщення фондосховища історико-культурного заповідника.
</span>Кругла (Нова) вежа-<span>Пам’ятка замокової архітектури ХVІ ст., ймовірно, робота Італійських архітекторів.
</span>Татарська надбрамна вежа-<span>Пам’ятка міської оборонної архітектури ХVІ ст.
</span>Богоявленський собор-<span>в храмі зберігається частка нощів преподобного Федора, князя (помер в ХV ст.)
</span><span>Успенський римо-католицький костел
</span><span>Костел і монастир капуцинів
</span><span>Синагога
</span><span>Старий єврейський цвинтар</span>
У 1668 році Петро Дорошенко призначив Дем'яна Многогрішного наказним гетьманом Лівобережної України, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Наступ московських військ під командуванням князя Григорія Ромодановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової допомоги від Петра Дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковськи налаштованої частини старшини і православного духовенства (особливо Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича) примусили Дем'яна Многогрішного піти на переговори з царським урядом.
З іншого боку, він мав власні амбіції — титулу «Наказного гетьмана Сіверського» йому було замало, прагнув поширити владу на все Лівобережжя. 17 грудня 1668 зібрано елекційну раду в Новгороді-Сіверському:
Таким чином, за допомогою компанійців, Многогрішний був обраний «сіверським гетьманом» та від імені всієї старшини присягнув на вірність царю. Москва втім, з огляду на сумнівний перебіг «вільних виборів» не визнала його титулу до Глухівської наради[5].
Тоді повернулися звідти Максаківський ігумен Ширкович та обозний Петро Забіла, яких посилала торік старшина провести переговори з Московщиною після війни Іоанна Брюховецького. Посли домовилися про обрання нового гетьмана, бо Петро Дорошенко, як гетьман Правобережжя за Андрусівською угодою 1667, яка поділила Україну між Річчю Посполитою й Московією, не міг мати двох сюзеренів.
Приказы и их функции:
1. Челобитный
(принимал все челобитные на имя царя и контролировал деятельность других государственных учреждений.)
2. Посольский
(ведал внешней политикой.)
3. Поместный
(распределял вотчины и поместья среди служилых людей и бояр.)
4. Разрядный
(ведал службой в войске.)
5. Разбойный
(преследовал лихих людей, обеспечивал безопасность государства.)
6. Земский
(поддерживал порядок в Москве.)
Небольшие деревни располагались довольно далеко от воды,так как Евфрат летом разливается очень бурно и неожиданно,и наводнения всегда здесь были очень опасны.В бескрайние тростниковые заросли люди старались не заходить,хотя под ними скрывались очень плодородные земли.Они образовались из ила,оседавшего вовремя наводнений.Но те в времена обработка этих земель была людям не под силу.Они умели снимать урожаи только с небольших открытых участков,напоминавших своими размерами скорее огороды,а не поля
