1. Коли і де народився Іван Франко?
2. Хто були батьками Івана Франка?
3. Де навчався Іван Франко?
4. Скільки творів за своє життя написав Іван Франко?
5. Коли і де помер Іван Франко?
мої герої із фольклорної спадщини
Ява - трішки брехливий, непосидючий, нетерплячий хлопчик. Він ніколи не перестарається, робить все швидко, незважаючи на якість робленого. Павлуша має майже такі ж самі риси, як у Яви. Ці непосидючи друзяки схожі між собою. А може, саме з-за цього вони й найкращі друзі
Ось нарешті настало літо. Саме тоді хочеться покупатися в морі, помалювати щось на піску... Так було з однією дівчинкою Мариною. Одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. Але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. І дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. Намалювавши його Марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. Наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. Як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. Тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. Тут мене почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. Я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. Коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. І тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. Але ракушка стала мені в пригоді. Я умостився у її дно і чекав, що буде далі. А мене все уносило далі і далі... Я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. Одного дня коли я все плив, настала велика буря. Я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. Але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я Ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. І тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. Тут же я познайомився зі
Ответ:
Шановні люди з майбутнього! Я пишу цього листа з далекого для вас 2019 року. Мета мого звернення — прохання берегти духовні скарби. Нам, вашим пращурам, не байдужа доля мистецтва. Це те найкраще, що залишиться після нас та перейде у спадок до вас, наших нащадків.
Я сподіваюся, що найближчим часом нашу навчальну програму перероблять. Мені б хотілося, щоб школа заохочувала учнів мислити й мати свою точку зору, а не списувати та підлабузнюватися до вчителів. Я мрію, щоб там було цікаво, а не нудно, щоб нас вчили йти в ногу з часом, а не гарувати.
Повернемося до мистецтва. Я хотів би порадити вам не тільки зберігати картини, книги, скульптури, пам’ятники та інші об’єкти культурної спадщини, але й створювати нові шедеври. Я маю на увазі, передусім, класичні витвори мистецтва, а не сучасні експонати. Якщо мова йде про живопис, віддавайте перевагу пейзажу, натюрморту, портрету, а не зображенню геометричних фігур та інших дивних і незрозумілих об’єктів схематичної умовної форми.
Дорогі наші нащадки, цінуйте справжні життєві цінності! Йдіть стежкою добра та ніколи не сходіть з наміченого шляху. Пам’ятайте, що Земля в нас одна-єдина, і нам жити на цій планеті. Зберігайте цивілізацію та дбайте про наступні покоління!
Объяснение:
