Нещодавно я познайомилася із дуже хорошою дівчинкою.
на зріст вона невисока, десь один метр і п'ятдесят сім сантиметрів (точно не знаю). у неї блакитні очі, чомусь вони подобаються усім хлопцям, довга руса коса, в яку вплетена стрічка і нігті нафарбовані в червоний колір. вона була в рожевому платтячку, у білих гольфах і рожево-білих босоніжках.
1. Невисокий хлопець зайшов до кав'ярні.
2. Здалося, що він не високий, а навіть височезний.
Потрібно зрозуміти чим відрізняються цих два слова. Згідно правил української мови, прикметник з часткою не писатимемо разом, якщо без неї він не використовується. Наприклад, ненависний. Або ж у тому випадку, коли прикметник із часткою не можна замінити іншим - без частки не: невисокий - низький.
Що ж до написання прикметника окремо з часткою не, то тут є кілька правил:
- якщо в реченні щось протиставляється (Він виявився не хоробрим, а боягузом.);
- якщо поряд із прикметником є пояснювальне слово - зовсім, аж ніяк, ні (Ця історія була зовсім не веселою.);
Не секрет, що говорити дуже легко, а робити – складно. Щоб бути гідною людиною, треба, щоб слова відповідали вчинкам. Тільки тоді людина буде вважатися відповідальною і надійною. Слова – річ невловима, у них немає результату. Вимовляти їх не складає ніяких труднощів. А от щоб стримати дане слово, необхідно докласти чимало зусиль. Багато людей відносяться до слів несерйозно, кидають їх на вітер, а потім не виконують обіцянок. Причин може бути маса – забудькуватість, лінь, нездатність розрахувати свої сили. Але що б не вплинуло на невиконання слова, це відбивається на ставленні до людини. Наступного разу йому більше не будуть довіряти, не стануть на нього розраховувати. Це означає, що у нього не буде справжніх друзів і його не будуть сприймати всерйоз. Загалом, наслідки у недотримання обіцянок найсумніші.
Я дуже люблю зимові канікули. Хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. Все тому, що на зимові канікули припадають мої улюблені свята – Новий рік та Різдво. Усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера.
Зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. Ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. А потім усією родиною зустрічаємо Новий рік, зазвичай не спимо всю ніч.
Та цього року я сподіваюся, що мені вдасться побувати у Карпатах. Це моя давня мрія – провести зимові канікули на гірськолижному курорті, покататися на лижах, побачити на власні очі красу гір узимку.
Зимові канікули дають змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. Взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. А коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. Усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. Так гарно навкруги! Можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. Це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих.
Зимові канікули – чудова пора. Шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. Але яскраві враження від добре проведеного часу допомагають у нелегкій справі навчання.