<span>основні ознаки-доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),поєднання логічності доводів і полемічності викладу,поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,наявність
низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського
тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,наявність художніх засобів(епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).</span><span>Основними мовними засобами публіцистичного стилю є-синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивнихсталих словосполук, перифраз,уживання в переносному значеннінаукових, спортивних, музичних, військових та
інших термінів,використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор,
-ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,різні типи
питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,влучні афористичні, інтригуючі заголовки.</span>
Я-подлежащее(одной чертой)
Допомиг,перенисти-двумя чертами(сказуемое)
Н.в. Вісімсот шістдесят чотири
Р.в. Вісімсот шістдесят четвертого
Д.в. Вісімсот шістдесят четвертому
З.в. Вісімсот шістдесят четвертого
О.в. Вісімсот шістдесят четвертим
М.в. на (у) Вісімсот шістдесят четвертому
)
Сьогодні був чудовий вечірній бал, на якому було багато чарівних дівчат у гарних сукнях та багато привітних хлопців одягнутих в прекрасні смокінги.
Взагалі, сучасна українська естрада мені не дуже подобається. Хоча не можна сказати, що у нас немає талановитих співців, але, мені здається, що справа не в таланті, а в техніці співу та способі аранжування пісень. Мені більше подобаються сучасні рок-групи, такі, як «Океан Ельзи», «ВВ» тощо. На мою думку, українська народна творчість теж заслуговує на увагу, можливо, ще й тому, що ми чуємо українські пісні з дитинства від бабусь та матерів, а тому любимо їх як щось надзвичайно рідне і близьке нашій душі. Є також і пісні, створені сучасними поетами і музикантами, які настільки стали популярними, що зараз їх вважають мало не народними і навіть не пам’ятають, хто їх вперше і коли заспівав. Такою є, зокрема, «Червона рута» — шедевр українського композитора Володимира Івасюка.
Цю пісню співали ще наші батьки. Її ставили на танцях, платівки з нею розходилися з миттєвою швидкістю. Її співала, гуляючи, молодь. Її співали дорослі. Звичайно, хіти зникають так само швидко, як і з’являються, але час перевіряє вартість не тільки літературного твору, а й естрадної пісні. І «Червона рута» витримала випробування часом. Зараз її знають і люблять.
Мабуть, велику популярність забезпечує пісні не тільки талант В. Івасюка, що написав до неї і слова, і музику, а й те, що ця пісня про найінтимніше — про кохання. Кохання до дівчини є таким сильним, що парубок гадає навіть, чи не причарувала вона його чар — зіллям. Як би там не було, але більше за зілля діє на нього врода коханої:
Бо твоя врода —
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Мені ця пісня подобається ще й тим, що вона весела і динамічна. Зазвичай пісні пишуть про нещасливе кохання, а тому вони навіюють сум, а «Червона рута» створена якраз для того, щоб показати: кохання — це справжнє щастя і повинно приносити радість. Тому мені ця пісня завжди піднімає настрій. Хоча її зараз рідко почуєш по телебаченню чи по радіо, але всі ми знаємо і любимо її, і часто самі співаємо.
