Настала сніжна зима. Довго чекали цієї пори діти. Нікого не втримати вдома! Шум, сміх, галас на вулиці. З гірки мчать швидкі санчата, які несуть Лізу й Петруся. За ними летить цілий гурт хлоп’ят. Із захопленням стають на ковзани. Іринка й Наталочка. Неподалік швидко постає снігова баба. Керує роботою скульптор Оля. Тут же бігає кудлатий песик Тузя. З веселим сміхом діти падають у сніг, перекидаються. Веселі, збуджені, вони не помічають морозу.<span>
</span>
Посидив як рак. вмходити з кольи. 4 я не знаю.
ОГО-ЗАКІНЧЕННЯ. ВЕЧІРНЬ-ОСНОВА.ВЕЧІР-КОРІНЬ НЬ-СУФІКС
1)Сон мене трохи відсвіжив, і я устав, відчувши, що напад пропасниці зовсім минув.
2)Сон дуже відсвіжив мене, тому, я прокинувся бадьорим і веселим.
Уривок з
Робінзон Крузо
Данієль Дефо
Можливо, цей матеріал захищено авторським правом.